Уклін тобі, лікарю!

Розповісти про всіх, хто присвятив себе професії медика, звісно, неможливо. Її представників у нашій країні сьогодні майже 990 тисяч. Вони трудяться від столиці до найвіддаленіших куточків, у великих клінічних лікарнях і на територіальних дільницях, в інститутських лабораторіях і сільських амбулаторіях, під мирним небом і під кулями автоматних черг...

Лікарень, схожих за масштабом і напрямами діяльності на Київську міську клінічну №1 (на знімку вгорі), в Україні, напевно, чимало. І водночас вона — особлива. Медперсоналом, новаціями, структурою. Саме тут було започатковано практику, коли відділення мають обов’язково очолювати авторитетні у столиці і країні фахівці, доктори наук і члени-кореспонденти Національної медичної академії. Це нововведення доповнили новітніми обладнанням, технологіями, лікувальними методиками. Відтак традиційні структурні підрозділи стали потужними центрами, здатними не лише надавати високоякісну медичну допомогу населенню, а й проводити дослідницьку роботу, пропонувати практиці прогресивні методи діагностики та лікування. Лікарня перетворилася на сучасний багатопрофільний медичний заклад з унікальними клініками та центрами, де цілодобово працюють близько півтори тисячі медиків, провідні вітчизняні фахівці різних галузей медицини. Фактично це тепер великі спеціалізовані комплексні заклади, в яких під одним дахом проводяться діагностика, лікування та реабілітація хворих. Щодоби тут приймають на стаціонарне лікування понад 200 осіб, щороку здійснюють до п’яти тисяч операцій. Клініка оснащена універсальними операційними, де постійно впроваджуються найновітніші технології надання медичної допомоги. Використання сучасної медичної техніки дало можливість звести до мінімуму раніше травматичні операції, перевести їх у розряд так званих малоінвазивних втручань, які меншою мірою позначаються на якості життя пацієнтів. Серед уже освоєних, зокрема, — лапароскопія, теле-, кріо-, радіо- та лазерохірургія, електрозварювальна хірургія, хірургічні втручання без розтину черевної порожнини.

Як зазначають в Управлінні охорони здоров’я Дарницького району і в самому колективі лікарні, всім тутешнім якісним трансформаціям і нововведенням слід завдячувати насамперед головному лікареві, заслуженому лікареві України, доктору медичних наук, професору Ігорю Чермаку (на знімку). Саме за його ініціативи в лікарні введено найвищі стандарти організації і забезпечення медичної допомоги населенню, проведено, по суті, кадрову реформу і технічне переоснащення закладу. Міська клінічна лікарня №1 тісно співпрацює з відомими світовими клініками North West Abbot Hospіtal, Chіldren Hospіtal of Mіnneapolіs (Міннесота, США), Франції та Німеччини, тут дедалі ширше запроваджуються новітні японські медичні обладнання та технології.

Цю тезу Ігор Чермак виголошує щоразу, тільки-но розмова стосується медичної справи. На його переконання, вона особливо актуальна саме тепер, коли Україна потребує реформування охорони здоров’я, а відповідно й іншого, значно вищого рівня кадрового забезпечення галузі.

— Суть проблеми зводиться не лише до дипломів. Вона в якості підготовки і знань. Причина їх недостатності — у низькому економічному стані країни, відсутності сильної кадрової конкуренції, а також умов для того, щоб лікар був забезпеченою людиною, фахівцем із хорошою зарплатою, яка давала б змогу нормально жити, матеріально забезпечувати сім’ю Тобто має бути мотивація здобувати знання. Адже зарплата спеціаліста, що прийшов у медичну практику, — 1,5—2 тисячі гривень. За ці гроші молода людина не може прожити, тому змушена шукати додаткову роботу. Багато молодих медиків ідуть у фармацевтичні компанії, різні приватні фірми.

— Закінчення вузу в медицині — це тільки початок початку. Після цього — практична діяльність. Це теж велика наука. Слід одночасно практикувати й удосконалюватися теоретично. Адже лікареві треба глибоко знати все: і анатомію, і фізіологію, і патологічну анатомію, і організм загалом, і біохімічні процеси у ньому, генетичні аспекти. До того ж важливо мати не лише фундаментальні знання, а й широке мислення. Бо організм людини — як хороший симфонічний оркестр: у ньому все відбувається за заданими природою життєвими нотами. І лікареві слід знати їх назубок. А для цього медициною необхідно займатися цілодобово.

— Так. Треба зважати, що медицина сьогодні — одна з найтехнологічніших галузей. Як і комп’ютерні, так і медичні технології надзвичайно швидко і серйозно розвиваються. І ми просто приречені на пожиттєве навчання. Незалежно від віку. Людина, яка не навчається, не готова пожертвувати відпочинком, дозвіллям, вихідними і святковими днями, не здатна на титанічну працю, не спроможна віддавати своє серце іншим, ніколи не стане справжнім медиком. Ось сьогодні, наприклад, уже розшифровано геном людини. Завдяки цьому ми тепер можемо розв’язувати проблеми деяких серйозних недуг. А скільки ще залишається незвіданого, осягнення якого може відкрити нові можливості в лікуванні, а головне — в попередженні захворювань.

— Наша медицина потребує належного фінансування. Поки що воно здійснюється за залишковим принципом, та й за ним недостатньо. Доки економіка не підтримуватиме охорону здоров’я, швидкого і якісного розвитку останньої не буде. І мова не лише про бюджетне фінансування. Маємо зробити все, щоб залучити також кошти з інших джерел. Це можуть бути державне і недержавне страхування, елементи страхової медицини, лікарняні каси, розширення спецфонду, де акумулюються кошти, які медичні заклади заробляють самостійно завдяки співпраці з підприємствами, установами, комерційними організаціями. Суспільство чекає якісних змін. У державі має бути потужна, надійна система медицини, яка працює на благо України і на благо людей. У цьому — гарантія доброго майбутнього наступних поколінь українців, доля нації.