— ці слова з Франкової поеми «Мойсей» стали епіграфом виставки «Пам’яті жертв голодомору», що відкрилася в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Хоч західні землі страшний голод обминув, та про страждання своїх східних братів тут знали і намагалися допомогти. З ініціативи комітету допомоги голодуючим, що діяв у Львові, було зібрано понад мільйон центнерів хліба, але сталінський уряд відмовився переправити його на Велику Україну, мотивуючи тим, що ніякого голоду там немає. Люди знаходили способи, щоб нелегально переправити хоч трохи зерна через Збруч, виходжували тих, кому вдалося перепливти річку-кордон. Ці події ще пам’ятають у надзбручанських селах. Живе пам’ять і про політичні репресії, що їх зазнало західноукраїнське населення у повоєнні роки.

День 24 листопада у містах і селах області розпочнеться поминальними службами Божими в усіх храмах області. Урочистості відбудуться біля Музею жертв політичних репресій у центрі Тернополя, де колись містилося управління КДБ. На майдані Волі тисячі людей зберуться на мітинг-реквієм, щоб спільно помолитися за душі невинно убієнних і викласти із 1933 запалених свічок хрест. Такі хрести запалають на центральних майданах міст і сіл області, у вікні кожної домівки цього вечора горітиме свічечка пам’яті про страшні часи. Як пам’ять і пересторога, щоб ніколи більше таке не повторилося.

Тернопільська область.