Ми пам’ятаємо вас

А вчора в Києві, в Українському домі, відкрили документально-художню виставку «Україна пам’ятає! Голодомор 1932—1933 рр. — геноцид українського народу».

Експозиція розбита на чотири частини. Перша — «Ми звинувачуємо», створена Інститутом національної пам’яті, — ілюструє хронологію наростання терору проти українського народу, апогеєм якого стали «жнива скорботи». Друга — «Розсекречена пам’ять» — презентує архівні матеріали радянських органів держбезпеки: накази, директиви, документи таємного діловодства, оперативно-статистичну звітність, кримінальні справи жертв каральної політики комуністичного режиму.

До речі, саме ці матеріали сприяли прозрінню багатьох політиків і додали голосів під час ухвалення закону про голодомор у листопаді минулого року. Ще дві частини — виставки художніх картин та плакатів про великий голод з колекції Моргана Вільямса і плакатів, поданих на ІІ Всеукраїнський конкурс «Свічка у вікні».

У відкритті виставки взяв участь Президент Віктор Ющенко. Попри проведення в усіх областях країни заходів з ушанування пам’яті жертв голодомору, Віктор Андрійович вважає, що «нація ще не навчилася бути адекватною і масштабною до трагедії тридцятих років. Це — докір владі і, врешті-решт, самому собі». Голодомор, пояснив свою позицію Президент, це не проблема 32-33 років — це проблема сьогодення, нашої моральності, духовності, нашого патріотизму.

Страшним був ужинок коси голодної смерті. Але тест для кожного українця — не підрахунок жертв, а усвідомлення простого факту: голодомор тридцятих — це твоя особиста трагедія чи ні. «Для мене, — сказав Віктор Ющенко, — це трагедія, незалежно від того, чи там один мільйон поліг, чи десять...»