А у нас знову молоко збігло

Доки в уряді ведуть боротьбу за здешевлення олії та капусти, у країні склалися всі передумови для подальшого серйозного подорожчання молокопродуктів. Прикро, що ця невтішна для споживача подія може статися на рівному місці. Як тут знову не згадати жарт із приводу чиновника, котрий не встиг схопитися за яйця, подорожчало масло. Просто закупівлями великих обсягів українського молока раптом зацікавилася Росія. Хоча ще недавно наші країни перебували в стані продовольчої війни, яку журналісти охрестили «м’ясо-молочною». Сусіди ввели ембарго на закупівлю української молокопродукції, аргументуючи такий крок невисокою її якістю. З Білокамінної на наші молокозаводи нагрянули перевіряльники. За результатами інспекцій відновити експорт дозволили лише восьми підприємствам, які закуповували сировину не у приватників, де доять вручну, а переважно на великотоварних фермах, обладнаних спеціальним устаткуванням. Але тепер — інша ситуація.

У російського уряду напередодні парламентських виборів стоїть завдання уникнути подорожчання, нагодувати народ відносно недорогими продуктами. Відбувається це, як і у нас, найчастіше, адміністративними методами. Багато тамтешніх молочних компаній уже одержали від влади вказівки зафіксувати ціни на соціальні молокопродукти. Тому тепер навіть молоко «маde іn Україна» для російських чиновників видається усе більш якіснішим.

Якщо раніше ми ганялися за Росією, щоб пустила нашу м’ясо-молочну продукцію на полиці своїх магазинів, то нині Россільгоспнагляд виражає свою готовність провести перевірку українських підприємств, зацікавлених у поставках продукції. І при цьому саме російська сторона надсилає нашому Держдепартаменту ветеринарної медицини «список підприємств України, які перевірятимуть фахівці Россільгоспнагляду під час майбутньої інспекції». Серед «щасливчиків» — Харківський молочний комбінат, Київський міський молочний завод № 3, столичний «Галактон», Кременчуцький міськмолкомбінат, Тальнівський молочноконсервний комбінат (Черкаська область). Присутність у списку всіх цих мол- і міськ- не може не насторожувати. Як відомо, саме вони виготовляють левову частку цільномолочної продукції, яка йде на внутрішній ринок, задовольняє, мовою застійних часів, насущні потреби громадян у продуктах першої необхідності.

І за ціною Росія, схоже, не постоїть. Рада Федерацій минулого тижня вирішила спрямувати мільярд російських рублів (близько 200 мільйонів гривень) на здешевлення у себе хліба й молочних продуктів. Варто зазначити, що у всіх цих торговельних маніпуляціях росіян передусім цікавить саме незбиране молоко. Його так просто, як твердий сир або масло, з далекої Нової Зеландії, не привезеш.

Що очікує наш ринок, якщо українське молоко з нього піде до Росії, — передбачити не складно. За черговим подорожчанням молокопродуктів піде позачергове. Адже з 20 січня 2006 року — з моменту оголошення м’ясо-молочної війни — й у нас ситуація кардинально змінилася. І не в ліпший бік. Галузь геть зовсім ослабла через хвороби, і ці біди, як матрьошки, одна з’являється з іншої. Істотне скорочення поголів’я корів, неврожай нинішнього року, різке подорожчання фуражу, дефіцит молочної сировини, зростання закупівельних цін, підвищення цін на пальне, електроенергію й транспортні витрати, подорожчання собівартості переробки. Плюс — наварюються посередники. З таким букетом недуг — тут хоча б своїх громадян нагодувати. Адже купувати щодня молоко вже не кожному з наших співвітчизників по кишені. У Криму, приміром, літровий пакет найдешевшого молока коштує 3 гривні 60 копійок (і це — оптом!). За автономією по «молочній» дорожнечі йде Одеська область — 3,30 гривні, далі Миколаївська — 3,24, Сумська й Харківська — 3,22, Житомирська — 3,05, Дніпропетровська та Київська — 3 гривні. Здавалося, куди вже дорожчати? Виробники, щоб підвищити дещо підупалий попит на свою продукцію, мали б, як мінімум, якщо не зменшити, то хоча б зафіксувати ціни на нинішньому рівні. Але, поза сумнівом, поновлений експорт потягне ціни догори. Варто сказати, заводи з радістю повезуть свою продукцію до Росії ще й тому, що із більш як 6 мільярдів гривень, сплачених з початку року переробними підприємствами за куплену у селян сировину, понад мільярд — це дотації. Той самий ПДВ, що не перераховується в бюджет, а накопичується на спецрахунках заводів. Тваринницькі підприємства також від відкриття сусіднього ринку лише виграють. А от споживачі...

Гадаю, не варто пояснювати: молочні продукти купують регулярно, особливо родини, в яких є діти. І саме над цими цінами й варто попрацювати нашому уряду. Мене, приміром, подорожчання олії мало торкнулося. Якщо раніше купувала пляшку за 6 гривень, зараз, особливо не замислюючись, беру за дев’ять. І її для моєї родини із трьох осіб вистачає на місяць. Адже що на ній нині смажити? «Супермаркетних» коропів, які подорожчали до 16—18 гривень за кіло. Або здешевілу до 2 гривень за кілограм капусту «від Азарова». Тому зайві 3 гривні на місяць за олію проходять для сімейного бюджету якось непомітно. З молокопродуктами гірше. За них уже тепер щодня доводиться платити на 3—5 гривень більше, ніж ще кілька місяців тому. Ось мені й не зрозуміло, чому можновладці так «б’ються» за зниження ціни на олію, і не виявляють жодного занепокоєння із приводу молока?

Фото автора.