У райцентрі Попільня на Житомирщині відкрито пам’ятний знак жертвам голодомору та політичних репресій. На мітингу було тільки два промовці. Першій слово надали Ганні Микитівні Биченко. У 1933 році їй було 18. Вона розповіла таке, що найбільше запам’яталося. Як мати варила їсти з бур’яну, бо вже все забрали, додавала до цієї страви насіння конюшини. Одного разу прийшли активісти і забрали й це. Пам’ятає вона, як везли на цвинтар ще живого хлопця, бо не хотіли наступного дня заходити в ту саму хату. І те, як прийшла мати й повідомила, що забрали сусідку, бо зварила свою дитину. Вона закликала пам’ятати минуле.
Президент України Віктор Ющенко продовжив цю тему. Минуле — це дорога в майбутнє, нагадав він. — Коли нам пропонують забути 1932—1933 роки, то хочуть не просто забрати історію, а зробити з нації перекотиполе, без роду й племені. А я хочу знати, де лежить половина мого роду в моєму рідному селі, — сказав Віктор Ющенко.
Спадає покривало, відкривається пам’ятний знак. Виготовив його за власним задумом і встановив власним коштом Валерій Миколайович Шипнінський, житель селища. Стоїть пам’ятник на земляному насипі, де закладено капсулу з землею із 34-х масових поховань жертв голодомору. Навкруги гранітні бруски з назвами сіл, де в 1932-33-му лютував голод. А сам пам’ятний знак нагадує роздвоєний гранітний православний хрест, що розколовся від людського горя і біди. Він з’єднаний з двох боків світлим хрестом пам’яті нинішнього покоління, на передньому плані — закрита книга з чорного граніту. Вона нагадує: розкрити сторінки історичної правди і пам’яті — обов’язок нащадків закатованих голодом. Біля пам’ятника посадили калину. А потім Президент України провів відкритий урок пам’яті з учнями Попільнянської гімназії № 1, який транслювався в прямому телеефірі.
Житомирська область.
