Європейська комісія оприлюднила план запровадження так званої блакитної карти (за кольором прапора ЄС. — Авт.) — на зразок зеленої, що її США пропонують для висококваліфікованих спеціалістів. Так єврочиновники намагаються привабити «потрібних» іммігрантів.

Зробити це демократичну, але старіючу Європу змусила ситуація: 85% приїжджих не мають вищої освіти, але мають право на соціальну допомогу та інші тамтешні блага. А вони надаються за рахунок власного населення. Тому висококваліфіковані фахівці з країн-учасниць ЄС надавали перевагу роботі в США, де за неї платять більше, ніж удома. Приміром, у такий спосіб ФРН кілька років тому позбулася власних програмістів. Вихід знайшли, запросивши фахівців з Індії та інших країн. Але проблему повністю не розв’язали: переманити вдалося небагатьох.

Тож запроваджуючи програму блакитної карти, автори ідеї подбали, щоб вона мала переваги над зеленою: запрошені професіонали зможуть працювати щонайменше у двох країнах ЄС, а також привезти з собою сім’ї. Власники блакитної карти одержать такі само права й гарантії, що й громадяни ЄС. А за п’ять років вони матимуть право на постійне проживання у країнах, де працюють, а також інші принади.

І хоч рішення Єврокомісії поки що — лише пропозиція, яку в грудні мають схвалити всі 27 країн-учасниць Євросоюзу, однак навряд чи вони за це не проголосують. Адже мало не у всіх галузях економіки країн ЄС бракує кваліфікованих робітників, вищого і середнього технічного персоналу. В наступні 20 років у ЄС бракуватиме 20 млн. працівників, а тим часом його населення старішає, народжуваність знижується. Якщо директива буде схвалена, то вона набере чинності вже за рік.

Щоправда, блакитна карта для роботи в Європі не завжди означає здійснення блакитної мрії щодо проживання у країнах з достатком, оскільки національні законодавства однак шукають варіанти убезпечення себе від можливих загроз від «чужих»: проведення «добровільного» аналізу ДНК для іноземців, як у Франції, жорсткі імміграційні правила, як у Німеччині. Що в багатьох випадках може щільно зачинити двері для багатьох бажаючих там працювати. Утім, наш люд, котрий спробував заробітчанського хліба, вочевидь на такі приниження не зважатиме.

З Євросоюзом ясно: він заздалегідь подбав про забезпечення власного економічного зростання. Дискусії про можливість такого кроку велися не один рік. Що мало б змусити інші країни, передовсім Україну, вжити адекватних заходів. Адже запровадження ЄС блакитної карти для іммігрантів однозначно призведе і до ще більшого, ніж досі, відпливу кваліфікованих робітників, і до вимивання «мізків» з нашої країни. Тож таке рішення безпосередньо загрожує нашому економічному розвитку. І нехай українські чиновники та можновладці не втішають нас і себе тим, що ці висококваліфіковані заробітчани зароблятимуть гроші там, щоб витратити їх в Україні...

Чи занепокоїла директива Єврокомісії керівників нашої держави? Можливо, наш уряд спрацював на випередження, запропонувавши власну програму в цій сфері? Чи бодай ускочив в останній вагон цього потягу. Лише глава відомства праці та соціальної політики після оприлюднення директив Єврокомісії пальчиком насварив підприємців, аби ті встановили вищу, ніж досі, оплату праці, а ні, то... Решта наших керманичів переймається, самі знаєте, чим...

І насамкінець. Європейський парламент ратифікував угоди з Україною про реадмісію (повернення з Європи не лише українських нелегальних мігрантів, а й усіх тих, хто потрапив туди, перетнувши наші кордони. — Авт.) та спрощення візового режиму. Тож ми їм — учених, а вони нам — нелегальних мігрантів з кількох континентів...