Першого загиблого впізнали по каблучці з написом «Спаси і сохрани»

У неділю громадська приймальня орендного підприємства «Шахта імені Засядька» стала епіцентром людського горя. В приміщенні — десятки людей в очікуванні звісток про своїх рідних. Із кожною годиною невідомості надії і сили тануть. Гірничий робітник очисного вибою Олександр Каруна працював на сьомій дільниці. Саме тій, де рік тому стався викид метану, який забрав життя тринадцяти гірників. «Він дивом уберігся тоді: був на лікарняному, коли його хлопці загинули, — пригадує сестра шахтаря. — А цього разу не пощастило. Навесні братові виповнилося сорок років...» Тут, поруч, — мати загиблого, трохи далі сидять дружина і старша донька. Всього в Олександра залишилися сиротами троє дітей: від трьох до 17 років.

Зранку новини надходять дуже скупі: вибух стався на виїмній дільниці № 3 13-ї східної лави на горизонті 1078 метрів близько третьої години ночі. На момент аварії під землею перебували 456 гірників, у тому числі на аварійних дільницях — 186. На 13-ту годину виїхали з шахти 356 осіб, із них 28 були госпіталізовані, переважно із отруєннями чадним газом. Один гірник із травмами перебуває в тяжкому стані.

Перші прізвища загиблих офіційно пролунали майже через дванадцять годин після аварії. Причина — складна обстановка на місці трагедії: після вибуху утворився завал завдовжки близько 40 метрів і спалахнула пожежа. Все це перешкоджало роботі гірничорятувальників. До того ж процедура упізнання загиблих, тіла яких підняли із підземного пекла, була ускладнена. Розповідають, що першу жертву упізнали лише по срібній каблучці із написом «Спаси і сохрани».

Плач, вигуки, стогін... Голова профкому шахти Юрій Заєць зачитує список із семи прізвищ — перші упізнані загиблі гірники. «А четверта дільниця, що там?» — перепитує якась жінка. «Туди ще не дісталися. Горить конвеєрна стрічка. Але надії дуже мало», — відповідає голова профкому. «Де я можу побачити свого батька?» — в істериці кричить дівчина, яка щойно почула рідне прізвище. Чуються вигуки: «Лікаря, лікаря!». У молодого хлопця почався напад епілепсії. Непритомну жінку виводять із фойє. За нею поспішає медсестра зі шприцем напоготові. «Випийте ліки. Це — заспокійливе». Обертаюся: лікар простягає склянку із валер’янкою літньому чоловікові. «Не буду, — відмовляється той. — Я хочу знати, що з моїм сином. Я витримаю». Із родичами постійно працюють психологи МНС та медики. «В такій ситуації слова безсилі, — пояснює один із психологів. — Треба просто вивести людину із приміщення, дати їй заспокійливе, розповісти, що буде і яка робота виконується. Якщо треба — надати медичну допомогу».

Євген, помічник начальника дільниці, каже, що під час аварії загинули багато його товаришів. Він просить не називати прізвище в газеті: щоб не дізналася мати. «Я на цій шахті вже три роки. Батько був шахтарем, я — теж. Нічого іншого ми робити не вміємо. Прийшов уранці на зміну, а мені кажуть, що був вибух. Зараз ось поїду до родини товариша, повідомляти про смерть...» Дружина Євгена Оксана додає, що чоловік народився у сорочці: за весь час роботи на шахті жодного разу не потрапив в аварію. Жінка забобонно стукає по дереву тричі. «У нас четверо дітей, три доньки і син, від чотирьох до 14 років. Нам їх іще піднімати треба».

Прем’єр-міністр України Віктор Янукович, який побував на шахті у неділю, під час спілкування із журналістами не назвав імовірну причину аварії: «Сьогодні працює експертна комісія. І саме експерти лише після того, як вони обстежать місце і отримають відповідні результати, матимуть право сказати про причину аварії. Хоча попередній огляд засвідчив, що жодних відхилень від затвердженого плану гірничих робіт, узгодженого із Держгіртехнаглядом, не було». Так само лаконічним був голова урядової комісії із розслідування причин групового нещасного випадку, віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв: «Бурили свердловини для дегазації на шість метрів. Дві свердловини пробурили. Коли третю бурили, стався вибух метану».

У небезпечному місці опинилися робітники одразу десяти дільниць: прохідники, гірничі робітники очисного вибою, робітники із ремонту гірничих виробок, бурильники та інші. Фахівці кажуть, що вибух виявився настільки сильним, що зруйнував виробки, обладнання, повітропроводи та водогони. Що ж стосується буріння свердловин, то воно проводилося для дегазації вугільних пластів. Реалізуючи програму дегазації та утилізації шахтного метану, «засядьківці» придбали імпортне обладнання і збудували цілу систему підземних трубопроводів, якими газ подається на поверхню.

«Ця аварія у черговий раз нагадує, що людина перед стихією безсила, — вважає Прем’єр-міністр. — Щодо державної політики, то ми, звичайно, ставимо перед собою завдання збільшити видобуток вугілля. Треба відкривати і будувати нові шахти. Ми поки будуємо недостатньо. Звичайно, іти до глибин треба дуже і дуже обережно. Але до глибин ідуть взагалі в усьому світі». Керівник уряду заявив, що із державного бюджету для ліквідації аварії та допомоги родинам загиблих уже виділені 7,5 мільйона гривень. Урядова комісія прийняла рішення одразу виплатити кожній сім’ї по 100 тисяч гривень. Остаточно обсяг допомоги стане відомим після зустрічей із кожною родиною загиблих і потерпілих.

***

У понеділок шахту відвідав Президент України Віктор Ющенко. Він узяв участь у засіданні урядової комісії із розслідування причин аварії та зустрівся із колективом шахти. Також було заплановано відвідання обласної лікарні профзахворювань, де перебувають постраждалі гірники.

***

Колективу орендного підприємства «Шахта ім. О. Ф. Засядька»