«Все починається у житті з малого: з зернини — хліб, з промінчика — зоря», — це рядки вірша з букваря 80-х. Любов до рідної мови теж починається з дитинства. З перших слів, почутих від мами, з колискової, з першої книжки, з першого уроку...

Рідна мова — іноземна

Батьки привели своїх трирічних малят у групу підготовки до школи на заняття з англійської. Вчитель розповідає, за якою методикою працюватиме, яким підручником користуватиметься.

— А чи можна пояснювати дітям матеріал російською мовою? Бо для моєї дитини українська на уроках англійської буде, як друга іноземна, — цікавиться одна мама, інші на знак підтримки ствердно кивають головами.

— На уроках я переважно говоритиму англійською, до української звертатимусь у крайніх випадках, — відповів учитель. Маму відповідь задовольнила.

Мене цей діалог приголомшив. З’ясовую: у групі з 12 дітей українською розмовляють лише двоє. Розуміють мову, але не розмовляють ще п’ятеро, решта справді сприймають українську, як іноземну. Практично для всіх мам основним важелем у прийнятті рішення привести дитину були уроки англійської мови, що відбуваються двічі на тиждень, в той час, як українська, математика, творчість мають по одній годині. Батьки вважають, що іноземної треба навчати мало не з пелюшок, а рідну мову, сподіваються, їхній нащадок опанує у садочку чи школі.

Існує думка: починати вчити іноземну з раннього дитинства значно ефективніше. А в сучасному світі знання хоча б однієї іноземної є обов’язковим, адже без цього нема чого мріяти про майбутню кар’єру. Що стосується української — тут усе залежить від родини. Якщо в сім’ї говорять українською, то, природно, і у дитини не виникає проблем зі спілкуванням.

А логопед проти

Вирішуючи, чи варто починати вчити англійську зі своєю дочкою, я радилася із логопедом дитсадка №753 м. Києва. Ірина Романюк наголосила, що перед тим, як вивчати іноземну, необхідно, щоб дитина оволоділа рідною мовою. Оскільки фонетика української мови відрізняється від фонетики англійської, дитина ще не здатна свідомо розмежовувати їх під час свого мовлення. Навіть на рівні лексики доволі частим є явище вплітання слів однієї мови в іншу. А вимова — це ще складніше. Особливо, не радив логопед поспішати з вивченням іноземної мови мамам, у чиїх діток є логопедичні проблеми.

Низький уклін

Як володіють рідною мовою, поцікавилася і в садочку, куди ходить моя дочка. Переважна більшість малечі у групі — російськомовна, усі заняття в садочку, спілкування з вихователями — українською. До слова, вони порекомендували російськомовним батькам вдома хоча б читати дітям українські казочки, оповідання, переглядати мультики рідною мовою. Така робота не проходить дарма: вже за рік малеча вільно розуміє мову, потроху спілкується.

За моїми спостереженнями, українська мова викладання в садочках та школах вплинула на таке явище: для себе батьки обирають переважно російськомовні книжки, а для дітей — україномовні. Не раз мені доводилося чути на книжковому ринку біля ятки з дитячими книжками: «А можна мені таку саму, тільки українською!». Тому низький уклін тим видавництвам, які видають справжні дитячі українські книжки, — цікаві, яскраві, гарно ілюстровані, з якісною поліграфією. Їх приємно брати до рук дорослим і цікаво читати дітям.

Фундамент для патріота

Не оминути і дитячої періодики. Як зауважила редактор дитячого журналу «Мамине сонечко» Світлана Добровольська, ринок періодичних видань для дошкільнят нині пропонує найменшим читачам журнали на будь-який смак. Але вона звертає увагу на те, що чимало журналів пропагують глобалістичну культуру на кшталт макдональдзів, барбі та діснеєвських персонажів. «Кожен має свою думку щодо їхнього виховного впливу, — каже Світлана Добровольська. — Я не проти привнесеної культури, просто останнім часом наша малеча звідусіль чує і бачить саме її героїв. Як наслідок — іноземне ближче, ніж рідне. І навряд чи це можна назвати хорошим тоном. Окрім того, у вихованні дитини обов’язково мусить бути фундамент, на якому все базується. І якщо виховання ніяк не прив’язане до рідної землі, то навряд чи дитина виросте свідомим громадянином своєї держави. Тому маємо сумну статистику: згідно з соціологічним опитуванням, що проводилося Центром соціальних досліджень Софія, 40 відсотків українців хотіли б виїхати до іншої країни.

Колись ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну треба вивчати все життя. Тож, шановні матусі й татусі, вчіть свою найкращу у світі крихітку всьому, на що у вас вистачить часу, сил, терпіння, знань, грошей, — усе обов’язково дасть свої плоди. Лише не забувайте, щоб плоди були не кислими, дерево мусить мати коріння і міцно триматися ними за рідну землю!