У Балаклаві — будівельне управління,а в Києві — дядько,який дуже цікавиться балаклавською землею

Микола МАГДИЧ

15 листопада 2007 51

У Балаклаві — будівельне управління,а в Києві — дядько,який дуже цікавиться балаклавською землею

У тому, що обидва керівники Балаклавського району — голова райдержадміністрації Віктор Сальников і голова районної ради Микола Харута — звернулися до кореспондента парламентської газети з проханням передати їх лист до редакції, нічого дивного немає: ми знайомі не перший рік — декілька років мені довелося попрацювати в них підлеглим. Та й із проблемою, що порушують у своєму листі перші особи району, я знайомий, що називається, не перший день. З керівником БУ-528 Віктором Янчуком спілкувалися не раз.

«Зовсім недавно вся, без перебільшення, Балаклава, святкувала піввіковий ювілей від дня початку роботи трудового колективу будівельного управління № 528. «Вся Балаклава» написали не заради красного слівця. Місто наше невелике, у масштабах Севастополя ми район традиційно сільськогосподарський, промислових підприємств у нас — на пальцях однієї руки перелічити. А БУ-528 дає роботу майже двом сотням людей, у районний бюджет платить стільки податків, що, згадуючи «бюджетоутворюючі організації», колектив метробудівельників завжди ставили й ставлять на перші місця. І якщо взяти до уваги, що останніми роками районний бюджет «втратив» Балаклавський судноремонтний завод (БСРЗ) «Металіст», радгосп-завод «Золота Балка», декілька підприємств масштабом трохи менше, то наш інтерес до подальшої долі трудового колективу буде зрозумілий.

Тому один із нас у своїй привітальній промові на ювілейних зборах цілком щиро сказав, що мріє про момент, коли в офіційну назву підприємства буде включено слово «Балаклавське». До речі, ті, хто зібрався в залі, нині працюючі й ветерани підприємства, після цих слів оживилися й зааплодували. Підтримали таку думку, отже.

Але свята, на жаль, — лише частина життя. Його основа — будні. І не завжди насичені винятково радістю і творенням. Із бесід з керівником колективу БУ-528 Віктором Івановичем Янчуком нам стало відомо, що подальшою долею нашого підприємства переймаються й у Києві, і навіть у... Чехії. Хоча ця інформація більше схожа на повідомлення «агентства Bbc» (народна розшифровка: «Бабка бабці сказала»), але спільними зусиллями нам дещо вдалося прояснити. Справді, одна фірма, зареєстрована в Чехії, яка ніколи ніякого стосунку (навіть опосередковано) не мала до тієї діяльності, в якій спеціалізується колектив БУ-528, пильно цікавиться станом справ у колективі.

На якийсь час метушня стихла, колектив трудився, працівники одержували зарплату, бюджет — надходження, замовники — якісно побудовані об’єкти.

Про те, що колектив вирішив стати повністю самостійною юридичною особою, В. І. Янчук повідомив не лише нам, а й керівникам Севастополя — голові СМДА Сергію Куніцину й голові міськради Валерію Саратову. Всі разом ми такий крок підтримали. Тим паче що про наполегливі спроби іноземної компанії АТ «Арка Капітал Богемія а. с.» заволодіти підприємством Віктор Іванович інформував керівників району й міста не раз. Так само не раз на адресу високих київських інстанцій ішли листи, підписані С. В. Куніциним і В. В. Саратовим із проханням посприяти прагненню балаклавських метростроївців зберегти виробництво, трудовий колектив і платника податків (не один рік підприємство має звання «Кращого платника податків міста») для міста і країни. Більше того, прохання БУ-528 відокремитися підтримали правління й наглядова рада головної організації — ВАТ «Харківметробуд», а також керівництво ФДМ України.

Наприкінці минулого року ТОВ «Будівельне управління 528» отримало державну реєстрацію. На початку нинішнього колектив звернувся до голови правління ВАТ «Харківметробуд» Ю. В. Войтюка із заявою про підписання договору оренди цілісного майнового комплексу (ЦМК) відособленого підрозділу. Правління ВАТ погодилося з ініціативою колективу й доручило голові звернутися з відповідною пропозицією до наглядової ради. Погодивши своє рішення з Фондом держмайна, наглядова рада ВАТ «Харківметробуд» дала згоду на підписання договору оренди. У травні нинішнього року договір оренди між ТОВ «БУ-528» і ВАТ «Харківметробуд» було підписано.

Отут, на наш погляд, доречно буде коротко розповісти читачам про історію балаклавських метробудівців і специфіку їх роботи. БУ-528 створено 1956-го. Через два десятки років було адміністративно підпорядковано «Харківметробуду» (з 1994 року — ВАТ «Харківметробуд»). Увесь час — від дня створення підприємства — балаклавці були відособленим виробничим підрозділом. Ніякої матеріальної, технічної або іншої допомоги ВАТ «Харківметробуд» БУ-528 не надавало. Що, очевидно, пояснюється не лише й не так географічною віддаленістю від Харкова, як специфікою роботи: балаклавське підприємство ніколи не будувало метрополітенів. Його спеціалізація — будівництво тунелів, підземні виробки різних призначень, роботи із протизсувного захисту. Відповідно фахівці, техніка, прохідницьке устаткування, технологія, особливості організації виробничого процесу зовсім інші. Проходку балаклавці вели й ведуть у породах, які за своїми характеристиками разюче відрізняються від тих, в яких доводиться працювати «чистим» метростроївцям у Києві чи в Харкові.

Але повернімося до переходу БУ-528 в «автономне плавання», який порадував нас. З’ясувалося, що з такою «постановкою питання» погодилися не всі. Насамперед уже відоме нам чеське АТ «Арка Капітал Богемія а. с.». Його представники не раз намагалися через суди заперечити правомірність договору оренди ЦМК між БУ-528 і харківськими метробудівцями. Всі судові інстанції аж до Вищого господарського суду України у своїх висновках були одностайні: і процедура підписання, і форма, і зміст договору чітко відповідають усім вимогам законодавства.

Паралельно із судовими розглядами «наступ» на позиції трудового колективу балаклавців вівся й за іншими напрямами. У липні нинішнього року віце-президент корпорації «Укрметротунельбуд» В. І. Зозуля приїхав до Севастополя. У телефонній розмові з В. І. Янчуком мети свого візиту не приховував: спробувати розібратися, «хто стоїть за керівництвом БУ-528; довідатися думку, наскільки місто дорожить підприємством». На пропозицію Віктора Івановича зустрітися з колективом ТОВ «Будівельне управління 528» і з перших рук довідатися про плани й перспективи, а також ознайомити працівників зі своїми ініціативами київський гість відповів трохи дивно: «Нема чого народом прикриватися!».

Своєрідним підсумком літнього приїзду Зозулі стала публікація в газеті «Урядовий кур’єр» (№ 182 від 4 жовтня 2007 р.) великої статті «Управляти повинні професіонали» під рубрикою «Державний інтерес». Автор починає розповідь із згадування про нараду в Першого віце-прем’єр-міністра України, де нібито серед інших було ухвалено рішення про передачу держпакетів акцій ВАТ «Харківметробуд» і ВАТ «Дніпрометробуд» від ФДМ України в управління корпорації «Укрметротунельбуд». Далі автор стверджує, що «народні депутати, урядовці, представники практичного метробудування, регіональних еліт, аналітики однозначні у своїх висновках: реалізація наміченого забезпечить вітчизняному метробудівному комплексу чітку керованість та ефективність, сприятиме його подальшому розвитку та технічному переоснащенню, гарантуватиме відчутне розширення соціальної складової». Ініціативи з поліпшення стану справ у галузі знайшли розуміння, за твердженням автора, і в Мін-економіки, і в Мінфіні, і в Мінтрансі, і в корпорації «Укрметротунельбуд».

Декілька останніх абзаців автор присвятив БУ-528: «Сьогодні метробудівці розповідають про те, що конкретні чиновники відверто «торпедують» виконання винятково важливого у своїй суті рішення влади щодо підсилення метробудівного комплексу держави. І наголошують, що вони не бажають випускати з рук контрольні пакети акцій стратегічних підприємств. Очевидно, хочуть... «прилаштувати» їх на свій розсуд. Вони не горять бажанням передати контрольні пакети акцій в управління глибоко фаховій структурі, яка щиро вболіває за державний інтерес.

Сьогодні, діючи від імені ФДМУ, тобто Української держави, ці панове пішли ще далі. Відверто порушуючи чинне законодавство, вони вже дали згоду на фактичне... від’єднання органічної складової ВАТ «Харківметробуд» — «Управління № 528». Вони здали цей виробничий підрозділ... в оренду на 10 років з правом викупу частини цілісного майнового комплексу, під яким мається на увазі і 10 га дорогоцінної кримської землі, яка тільки за приблизними підрахунками коштує майже 200 млн. гривень».

Далі йдуть запитання, адресовані «цим панам»: як вони могли так вчинити із стратегічним об’єктом; чому не запитали дозволу загальних зборів? А як резюме: «І непогано було б з усим цим детально розібратися Генеральній прокуратурі України. Щоб ні в кого не виникало у майбутньому найменшого бажання «динамити» метробудівну громаду держави і Кабмін, її стратегічного союзника».

Автора анітрошки не збентежило, що в договорі оренди навіть не йдеться про «право викупу частини цілісного майнового комплексу». Натомість у статті є ключова фраза, що пояснює, звідки «ростуть ноги» в публікації: про «дорогоцінну кримську землю» на 200 мільйонів!

Саме територією, на якій розташовані виробничі площі БУ-528, а не життям колективу, дуже цікавився пан В. І. Зозуля під час свого літнього приїзду до Севастополя. А також тим, як знайти підстави розірвати договір оренди. Оренди того майна, котре за свою піввікову історію колектив сам і заробив. Саме вона, земля тобто, і стала причиною палкого прагнення, хай навіть за допомогою Генпрокуратури, «вивести на чисту воду» «ворогів народу». Саме ця обставина й пояснює прагнення надати підприємству статус «стратегічного», і згадування відсутньої у вимогах законодавчих актів «згоди загальних зборів акціонерів», і публіцистичне «розігрування адміністративного «футболу»...

Через декілька тижнів після публікації в «Урядовому кур’єрі» керівництву БУ-528 стало відомо, що 27 вересня перший заступник міністра економіки К. Любченко підписав документ із назвою «Щодо опрацювання питання передачі в управління корпорації «Укрметротунельбуд» корпоративних прав держави ВАТ «Харківметробуд» та ВАТ «Дніпрометробуд».

У ньому зазначено, що Харківська ОДА в листі від 19 вересня «підтримує позицію Фонду державного майна щодо неможливості передачі належного державі пакета акцій ВАТ «Харківметробуд» в управління корпорації «Укрметротунельбуд», і перераховуються наведені облдержадміністрацією аргументи. Наступний абзац — переказ звернення (лист від 24 вересня) Дніпропетровської облдержадміністрації аналогічного змісту. Далі читаємо: «Міністерство транспорту і зв’язку підтримує позицію Фонду державного майна щодо неможливості передачі належних державі пакетів акцій ВАТ «Харківметробуд»і ВАТ «Днірометробуд» (лист від 25.09.2007 р. № 6578/16/10-07)». І знову позиція чітко аргументована: функції управління корпоративними правами названих акціонерних товариств має виконувати Фонд державного майна України.

Наступну цитату наведемо повністю й мовою оригіналу: «Крім того, корпорацією «Укрметротунельбуд» не надано техніко-економічного обґрунтування доцільності передачі пакетів акцій зазначених товариств в управління Корпорації».

Тепер здогадайтеся, чим закінчується підписаний першим заступником міністра економіки документ. Фразою, котру через побоювання що-небудь трактувати неправильно наведемо повністю і в оригіналі: «Ураховуючи викладене, Міністерство економіки вважає, що відсутні правові підстави щодо неможливості передачі корпоративних прав держави в статутних фондах ВАТ «Харківметробуд» та ВАТ «Дніпрометробуд» до корпорації «Укрметротунельбуд».

Свого часу був придуманий досить підходящий, на наш погляд, для подібних ситуацій вислів: «Коментуванню не підлягає».

На початку листа ми згадували про БСРЗ «Металіст». Його декілька років тому передали в підпорядкування збанкрутілого спорідненого підприємства у Феодосії. Колись БСРЗ процвітав, забезпечував своїх працівників житлом. На сьогоднішній день весь житловий фонд заводу залишився фактично нічийним: у заводу немає грошей його утримувати, вищі галузеві інстанції вирішили передати його в комунальну власність району. Але прийняти ми його не можемо: такого, як треба за законом, фінансового забезпечення ніхто не виділяє. Крім того, що з райбюджету непродуманим рішенням про передачу заводу в інші руки «забрали» частину надходжень, на районну скарбницю спробували «повісити» турботу про давно побудовані (і давно також не ремонтовані!) багатоквартирні будинки. Чому «спробували»? Тому що район відповідно до законодавства не має права витрачати гроші на обслуговування того, що не належить йому на законних підставах (причину див. вище). А тим часом дахи в будинках, що належали БСРЗ, протікають, під’їзди не ремонтуються, люди скаржаться в усі інстанції, скарги пересилають у район... Якщо незабаром для повноти враження додасться й БУ-528...

Улітку нинішнього року п’ятнадцять родин працівників БУ-528 справили новосілля в будинку, побудованому за рахунок засобів підприємства. У нас є підстави думати, що ці новосілля — не останні в колективі. У «портфелі» БУ-528 два масштабні замовлення, що забезпечать зайнятість колективу щонайменше на пару років уперед. На підході — ще декілька потрібних для Севастополя й фінансово привабливих для підприємства замовлень. Затребувані наші спеціалісти і в інших регіонах України.

Пропозиції про співробітництво будуть не останні, якщо колектив не спробують «перепрофілювати», якщо йому дадуть працювати спокійно.

Можливо, активізацію у прояві інтересу до нашого підприємства (ми впевнені, що не до виробничої, а «земельної» його складової) можна пояснити тим, що дехто намагався «по максимуму» використати ситуацію, коли в країні багато ресурсів відволікли на вибори, коли Верховна Рада й народні депутати не могли працювати на повну силу. Вибори завершилися, народні обранці найближчим часом повернуться до сесійної зали до роботи. Інтереси севастопольської громади, тобто й балаклавців зокрема, у Верховній Раді представляють три народні депутати—жителі Севастополя: Іван Вернидубов, Вадим Колесніченко і Юрій Триндюк. Саме до них ми і звертаємося із проханням: не залишіть без уваги ситуацію, яку так наполегливо «складають» деякі «інкогніто з Києва» навколо Балаклавського ТОВ «Будівельне управління 528». У вас є всі повноваження й усі важелі для того, щоб повернути її на благо трудового колективу, на благо Балаклавського району, на благо громади Севастополя.