У Ромнах протестують медики. Не за себе — за дітей. Причиною непокори стало рішення тамтешньої міськради про передачу приміщення по вулиці Щучки, 4, судовим органам, прийняте роменськими депутатами наприкінці жовтня. Те саме триповерхове приміщення колишньої військової частини загальною площею понад 2,2 тисячі квадратних метрів, яке вже декілька років підряд ремонтується під дитячу поліклініку...

Відвоювала його у військових, а точніше, переконала їх передати в комунальну власність, нинішній головний лікар Роменської центральної лікарні Валентина Гунькова. Переконала, бо в Роменському районі ще за тих часів склалася критична ситуація із забезпеченням нормальних, цивілізованих умов з надання медичної допомоги дітям.

Згідно із санітарно-гігієнічними приписами в дитячій поліклініці на одне відвідування потрібно щонайменше 10 квадратних метрів поліклінічної площі. Виходячи з цих норм, у нині діючій, яка до того ж розташована у пристосованому приміщенні, за зміну можна приймати лише 9 (!) маленьких пацієнтів. Роменські лікарі, зважте, щоденно приймають 500—600. В яких умовах працюють? У «найсучасніших»... Тринадцять (!) вузькопрофільних лікарів «оздоровлюють» діток у чотирьох кабінетах, фактично на голові один в одного, десятеро педіатрів надають «допомогу» за «гнучким» графіком у двох кабінетах. А дільнична служба у складі 18 осіб взагалі розміщується в однокімнатних «хоромах» площею 12 квадратних метрів.

— Від такого «ноу-хау» ледь не заплакала комісія на чолі з головою українського представництва ЮНІСЕФ Джеремі Хартлі, яка відвідала дитячу поліклініку в серпні нинішнього року в рамках програми ЮНІСЕФ «Місто дружнє до дитини», — згадує Валентина Гунькова. — Саме вона і звернулися з проханням до міського голови Павла Помарана зважити на ситуацію в медичному відношенні, надати пріоритети дітям і передати приміщення під дитячу поліклініку.

Представників міжнародної організації зрозуміти неважко. У старому приміщенні дитячої поліклініки неможливо створити навіть елементарних гігієнічних умов, а мами з дитячими візочками — у спеку, дощ, мороз — годинами змушені чекати прийому лікаря на вулиці.

Тим часом колектив центральної райлікарні (а це більш як 1200 працюючих), якому пообіцяли передати приміщення (до того ж пам’ятку архітектури. — Авт.) під дитячу поліклініку ще Бог знає коли, з готовністю відпрацював на його ремонті 20 суботників, й упродовж п’яти років перераховував свій одноденний заробіток. Ще близько півмільйона гривень на його ремонт надійшло з обласного бюджету і ще майже половину цієї суми головний лікар Валентина Гунькова назбирала у меценатів по всій Україні. Допомагали хто чим міг: трубами, батареями опалення, металом, всім, що могли пожертвувати на благородну справу. Важливо й те, що реконструкцію будівлі під дитячу поліклініку включено до державної програми «Діти України».

І ось у червні навколо будівлі почалася незрозуміла метушня, після чого містом поповзли чутки, що на пам’ятку архітектури накинули оком представники третьої влади з Роменського міськрайсуду. Медики одразу забили на сполох. Спочатку написали листа до міського голови Павла Помарана, під яким поставили свої підписи 647 людей. В очікуванні відповіді збігло чотири місяці, а роменський чільник наче півметрового гвіздка проковтнув. Водночас знехтував і декілька приписів Роменської міськрайонної прокуратури про поліпшення умов надання медичної допомоги дітям, як і пораду обласного керівництва не рубати з плеча, а приділяти більше уваги оздоровленню підростаючого покоління. Ні, на словах голова запевнив начальство, що піклуватиметься про всіх роменських дітлахів як про своїх рідних. Такими обіцянками, до речі, під час минулорічних передвиборних перегонів він «частував» роменський електорат, у тому числі й колектив райлікарні, коли обіцяв гори звернути для розв’язання проблеми медичного закладу на користь дітей. А коли дійшло до справи — зник з горизонту: 25 жовтня, саме в день сесії Роменської міськради поїхав до Сум на колегію обласної державної адміністрації. А наступного дня, після «епохального» рішення депутатів про передачу приміщення судочинним органам, невинно розводив руками: мовляв, я не я і хата не моя.

— До речі, Помаран не перший, хто зазіхає на це приміщення, — розповіла мені Валентина Гунькова. — Один із його попередників (нині ходить у радниках Президента України. — Авт.) так хотів облаштувати в цій будівлі готельний комплекс, приправлений казино, що за допомоги «експертів» навіть «виявив» у ньому деревний грибок. Але тоді громадськість відбила у нього комунальне майно.

Є надія, що роменці не відступлять і цього разу. Звістка про те, що міські депутати, по суті, знехтували потреби дітвори району, приголомшила не лише колектив Роменської райлікарні, а й усю громадськість і району, й області, і та стала на захист дітей. Тож за два дні після прийняття «історичного» рішення панам депутатам разом із міським головою довелося давати задній хід: зупинити його дію. Пан Помаран, аби вийти сухим з води, тепер співає іншої, мовляв, поверхово підійшли до розв’язання актуальної проблеми. Утім, навряд чи хто з роменців серйозно прийме на віру чергове нещире виправдання міського голови.

Сумська область.