І переможці, буває, плачуть

Позачергові вибори до Верховної Ради 30 вересня дещо переформатували стосунки між політичними силами, які мали б консолідуватися. Лідерами виборчих перегонів на Чернігівщині стали Блок Юлії Тимошенко (41,92 відсотка голосів), Партія регіонів (20,72) та блок «Наша Україна—Народна самооборона» (14,85).

Уже на першій післявиборній сесії обласної ради представники БЮТ у Чернігівській облраді виступили з ініціативою виділити кошти на найбільш соціально значні об’єкти, які потребують додаткового фінансування. Ця начебто цілком благородна ідея переможців спричинила шквал емоцій, звинувачень. Оскільки проект не обговорювався в комісіях, про нього не знали навіть союзники-«нашоукраїнці», то це й викликало ревниві підозри, що в такий спосіб згадана політична сила хоче «віддячити» насамперед тим районам, де отримала найбільшу підтримку. Справді, у проект додаткового фінансування не потрапили декілька північних районів.

Наступна сесія облради виправила ситуацію. На фінансування першочергових об’єктів, які перебувають в аварійному стані або потребують невідкладного завершення, спрямовано 6,4 мільйона гривень. Але, як показало кількагодинне обговорення, конфронтація між представниками БЮТ та «Нашої України» досягла апогею. Депутати від КПУ, СПУ, Партії регіонів, Блоку Литвина фактично стали на бік «нашоукраїнців» і не проголосували за проект фінансування найбільш соціально значних об’єктів, підготовлений бютівцями.

Партійні амбіції дуже псують стосунки між депутатськими корпусами і міськими головами, головами райдержадміністрацій. «Тарифна благодійність» обранців-партійців у Ніжині, Варві призводить до фінансової безвиході постачальників тепла, води.

У Прилуках депутатська більшість відправила в жовтні весь міськвиконком у відставку. У Чернігові й досі не вирішено ситуацію з обранням одного із заступників. Усі ці партійний тиск, намагання проштовхнути «своїх» у виконавчу владу час від часу розпалюють-пожвавлюють життя багатьох населених пунктів. Практика показує, що нинішнє законодавство щодо обрання міського голови громадою не дає відповіді на запитання, як йому виконувати свою програму, якщо депутатський корпус має інше партійне забарвлення, ніж він. Фактично керівники багатьох чернігівських міст змушені місяцями лавірувати, поступатися, а то й відверто конфронтувати з народними обранцями. Їхній дорогоцінний робочий час у цих з’ясуваннях стосунків не йде на користь громаді.

Кулаки після бою

Після виборів більшість партосередків пригасила свою активність. УНП, яка має справді реальні осередки в районах, у Чернігові, останнім часом перетворилася на пасивного спостерігача політичних процесів. Чернігівські «Народна самооборона», НДП, Партія промисловців і підприємців та інші, схоже, притихли на невизначений період. Проте на цьому тлі не затихає активність їх ідеологічних супротивників-«підпільників». В області сталося декілька резонансних «партійних» злочинів без зазначення авторства. Облито фарбою монумент Героям Крут. Уночі 1 листопада невідомі зловмисники вчинили хуліганський напад на офіс обласної організації УНП. Було зірвано та розбито її вивіску. Такі прояви — свідчення того, що окремі малопотужні політичні сили безсилі вести відкриту публічну політичну дискусію.

Партія регіонів має значну підтримку в населення, але водночас вона, з неабияким кадровим потенціалом, по суті, лише впливає на рішення сесій через своїх представників. Конфігурація політичних сил не дозволяє їй мати керівні портфелі.

Загалом, усі чернігівські партосередки чекають з нетерпінням перших засідань Верховної Ради. Не секрет: їхня поведінка, стратегія, подальша робота великою мірою залежатимуть від того, як домовлятимуться в Києві новообрані народні депутати України.

У статусі тимчасових

Арешт у червні цього року голови Козелецької райдержадміністрації Володимира Француза, який очолює фракцію «Нашої України» в обласній раді, став детонатором низки подій у політичному житті області. Хоча районний керівник за місяць до інциденту попередив низку інстанцій про можливі провокації щодо його особи, все-таки він і нині перебуває під слідством «за хабар». Одразу після його гучного затримання, ще до суду, Київ відреагував несподіваною суворою перевіркою, за підсумками якої подали у відставку голова облдержадміністрації Микола Лаврик, третина голів райдержадміністрацій.

Звісно, владна вертикаль на радість опонентів помаранчевих була під час виборчої кампанії достатньо послаблена. Уже пройшли вибори, а багато керівників і обласного, і районного рівня перебували, або й досі перебувають, у статусі тимчасово виконуючих обов’язки. Кожен із них не знає, чи працюватиме на обійманих посадах, чи Київ затвердить інших. Додамо до цього стан невизначеності всіх їхніх підлеглих. Адже призначення нового голови райдержадміністрації — це часто і заміна команди наближених.

Новому голові облдержадміністрації, «нашоукраїнцю» Володимиру Хоменку, який позбувся приставки «т. в. о.» лише в середині жовтня, нелегко водночас із ознайомленням з областю підшукати собі команду професіоналів. Адже з 2005 року місцева адмінвлада настільки перетасована, «розмішана» новими людьми, що дуже важко серед них одразу знайти кваліфікованих менеджерів, фахівців зі стажем не партійної, а господарської, керівної роботи. Його попередник Микола Лаврик свого часу привіз у Чернігів команду сумчан. Але такий підхід мав свої плюси і мінуси. Зокрема, місцева еліта все-таки була незадоволена недовірою до її управлінських можливостей. Мабуть, частково її інтриги і призвели до кадрового рішення Президента.

Чернігівська область.