На запитання «Голосу України» відповідає Василь КОЖЕЛЯНКО — відомий письменник з Чернівців. До речі, в одному з творів 2001 року Кожелянко передбачив помаранчеву революцію.

1. Яку коаліцію вдасться сформувати у новій Верховній Раді?

2. Чи буде під час політичних домовленостей щодо утворення парламентської коаліції та розподілу посад розіграно так звану «золоту акцію»?

3. Чи можливе створення широкої коаліції?

4. Чи почне роботу Верховна Рада?

5. Чи стане Юлія Тимошенко Прем’єр-міністром?

1. Було б логічно, якби коаліцію створили ті, хто має арифметичну більшість, — БЮТ+ «НУ—НС» зі своїми 228 народними обранцями. Але, як засвідчують реалії кулуарної політики, з цим уже є проблеми. Чи можлива широка коаліція за участю Партії регіонів? Навряд чи. Виборці, які ще не втратили інтересу до політики, — не зрозуміють. Тому можливий такий варіант: так звану демократичну коаліцію (БЮТ+«НУ—НС») буде проголошено, але вже за першого голосування, за главу парламенту, не кажучи вже за друге — за прем’єра, вона дасть осічку. Не вистачить якраз трьох голосів, хоча, можливо, це і не будуть нинішні фігуранти відмови. Оскільки Конституція забороняє Президенту рік розпускати парламент, обраний на дострокових виборах, то ця Верховна Рада може аж до президентських виборів непогано функціонувати в режимі ситуативної більшості без коаліції і опозиції.

2. «Золота акція» з усіма її дивідендами тепер у Президента Ющенка. А якщо це натяк на Блок Литвина, то він зі своїми 20 кнопками нікому, за великим рахунком, не потрібен аж так, щоб за нього платити золотом. І коаліція, хоч би якою вона створилася б, і опозиція можуть легко обійтися без двадцятьох «литвинівців», якщо за це треба буде давати десь таку плату, як минулого скликання, соціалістам. Інша річ, що Володимир Литвин, так само як Іван Плющ, може стати Головою Верховної Ради в разі, якщо не буде створено жодної коаліції.

3. А навіщо? Якщо в БЮТ і «НУ—НС» нічого не вийде, то уряд В. Януковича залишиться виконувати обов’язки принаймні рік, до наступного розпуску парламенту і нових виборів. Що й треба було довести тим, хто не хоче бачити Юлію Тимошенко Прем’єр-міністром. А це, як відомо, не лише регіонали і комуністи. Коаліція у форматі ПР+«НУ—НС» або ПР+«НУ—НС»+БЮТ, чи навіть ПР+БЮТ нікому з її можливих учасників не вигідна, з огляду на ймовірні ще одні парламентські та президентські вибори.

4. Вона може не почати свою роботу, якщо хтось із суперважковаговиків — Партія регіонів або за певної ситуації БЮТ — вийде з парламенту чи взагалі не ввійде до нього. Це було б вигідно і Президенту — він стає єдиним легітимним органом державної влади, і ПР — уряд В. Януковича, незважаючи на хисткий статус «в.о.», — залишається.

5. Тимошенко може стати прем’єром, питання лише в тому, наскільки їй це потрібно. Адже, якщо її знову «не допустять» до влади, вона легко зможе переконати своїх прихильників на президентських виборах, що тепер єдиний порятунок України в тому, щоб її обрали Президентом. І не факт, що не оберуть. А нині ставати прем’єром за дуже «дружнього» Президента і лютої опозиції — це кожного дня виправдовуватися, чому не виконано передвиборні обіцянки.