З іменем «Полтава» на борту

У ці дні 45 років тому людство вперше опинилося на межі ядерної катастрофи, спровокованої подіями навколо Куби. Але мало хто знає, що в центрі міжнародного скандалу було тоді судно «Полтава». Адже саме на цьому кораблі були доставлені на Острів Свободи перші радянські ракети, що й стало причиною так званої Карибської кризи, що ледь не призвела до «обміну» ядерними ударами між США та СРСР. Лише в останній момент тодішній президент США Джон Кеннеді та радянський лідер Микита Хрущов знайшли порозуміння. Сама ж «Полтава» ще не раз курсувала між СРСР та Кубою, але вже з мирними вантажами на борту. Сліди корабля, прописаного в Одесі, губляться на початку 90-х.

А не так давно відзначив своє 20-річчя сторожовик «Полтава». Сьогодні — це єдиний в Україні корабель, названий на честь обласного центру. А от раніше назва «Полтава» була доволі популярна на флоті — і в Російській імперії, і в Радянському Союзі.

...Перша «Полтава» була закладена невдовзі після Полтавської битви (це визначило й назву корабля) — 5 грудня 1709 року. Парусний лінкор став «первістком» Адміралтейської верфі у Петербурзі, а отже, й першим російським кораблем на Балтійському морі. Його будівельниками офіційно були зареєстровані Федір Скляров та Петро Михайлов (тобто сам цар), за проектом яких і спорудили «Полтаву». Унікальність двопалубного судна полягала не лише в його технічних характеристиках (довжина — 34,6 м, ширина — 11,7 м, глибина трюму — 4,6 м) та озброєнні з 54 гармат, розміщених у кількох рівнях, а й у шикарному оздобленні. Досить згадати, що корма та деякі інші частини корабля були прикрашені дерев’яним різьбленням із зображенням алегоричних картин битви під Полтавою.

У червні 1712 року «Полтаву» було спущено на воду, а ще через рік вона стала флагманським кораблем Петра І. Відтоді впродовж 20 років парусник перебував у складі флоту. Це рекордний термін служби для кораблів такого класу: лише у 1732 році «Полтаву» зрештою відправили у «відставку», розібравши «на дрова».

Наступна «Полтава» з’явилася у складі Російського флоту через... 185 років: 25 жовтня 1894 року спустили на воду названий на честь нашого міста ескадрений броненосець. На той час за своїми технічними характеристиками (довжина — 114,3 м, ширина — 21,3 м, швидкість — 16 вузлів, дальність плавання — 3750 миль), ступенем захисту та озброєнням судно було одним з найсучасніших бойових кораблів світу. Його екіпаж складався з... 630 чоловік! Однак на «доводку» броненосця пішло загалом аж шість років, і лише в 1900 році «Полтава» поповнила флот. Ще драматичнішою була сама доля корабля. Своє бойове хрещення він прийняв у Жовтому морі — під час перших сутичок з японцями. А вже 20 грудня 1904 року, в розпал російсько-японської війни, судно напередодні здачі Порт-Артура... «добровільно» затопили в місцевій бухті. Однак воно все ж дісталося ворогові: японці підняли «Полтаву», реконструювали її і вже через місяць під назвою «Танго» зарахували броненосця до складу імператорського флоту Японії.

Під час Першої світової війни, в 1916 році, коли Японія і Росія на деякий час знову стали союзниками, росіяни після тривалих і важких переговорів викупили «Танго-Полтаву» (разом з деякими іншими кораблями) в японців. Але якщо «Пересвєту» і легендарному «Варягу» знову повернули свої імена, то «Полтаву» вкотре перейменували — на «Чесму», бо початкову назву вже носив новий дредноут Балтійського флоту.

Це — збудований за два роки на Новоадміралтейській верфі в Петербурзі лінійний корабель «Полтава», що з’явився у складі Балтфлоту 4 грудня 1914 року. Командиром його, до речі, невдовзі став колишній старший офіцер легендарного «Варяга» С. Зарубаєв, який після революції перейшов на бік радянської влади і навіть деякий час командував Балтійським флотом, але загинув за нез’ясованих обставин.

Злий фатум переслідував і саму «Полтаву». Так всерйоз і не повоювавши у Першій світовій, лінкор «перечекав» революцію в Петроградському військовому порту, де в листопаді 1919 року сильно постраждав внаслідок пожежі. Коштів на його відновлення весь час не вистачало, в 1925 році дредноут навіть частково демонтували і «роззброїли» для відновлення інших однотипних кораблів, а в 1926-му ще й... перейменували на «Фрунзе». На початку 30-х лінкор збиралися перебудувати на лінійний крейсер, потім — на авіаносець, однак ці плани так і залишилися планами. 1 грудня 1940 року корабель остаточно розформували, і списане судно на початку 1941-го передали... «Головвторчормету». Порізати корабель не встигли — почалася війна, тому він встиг нарешті «повоювати»: корпус лінкора перетягли на мілководдя Ленінградського морського каналу, де він мав захищати місто від обстрілів німецькими сторожовиками та «малими мисливцями». У травні 1944 року останки колишньої «Полтави» відбуксирували до Туруханних островів у Ленінграді, де «Головвторчермет» таки закінчив недовершену перед війною справу.

До речі, під час Великої Вітчизняної у складі радянського флоту з’явилася ще одна «Полтава». Таку назву дістав побудований у 1921 році в США вантажний корабель, що надійшов до СРСР в рамках ленд-лізу. Протягом 1944 року «Полтава» працювала на Далекому Сході, але через технічні неполадки того само року її повернули американцям. Та за два роки в складі Далекосхідного пароплавства (ДСМП) з’явилася нова «Полтава»! Звісно, новою була лише назва, оскільки цей суховантаж теж був збудований 1921 року, але в Англії. Отримали ж судно за репарацією від переможеної Німеччини, де воно називалося «Vіdeggen». З 1947 до 1951 року «Полтава» трудилася в так званому Радянсько-Корейському товаристві, а після повернення ще сім років — у ДСМП, аж доки в 1958 році корабель не списали «на пенсію». 37 років трудового стажу (включаючи війну) — досить непоганий результат для суден такого типу.

Ми ледь не забули про ще одну «Полтаву». Цю назву у 1909 році дістало вантажно-пасажирське судно, збудоване на замовлення Росії в тій само Німеччині. Свою трудову вахту корабель теж ніс на Далекому Сході, де під час революції опинився в складі так званого Доброфлоту. У свій останній рейс «Полтава» в 1917 році вирушила з Владивостока до Шанхая з вугіллям на борту, однак на підході до китайського порту судно затонуло внаслідок «навігаційної аварії».

Символічно, що у повоєнний час найзнаменитішою «Полтавою» став однойменний танкер, що теж ішов, ішов, та не дійшов до Китаю. Але не через аварію, а через теракт: у 1954 році його захопили чанкайшисти. Танкер з екіпажем було доставлено до Тайваню, де місцева влада почала переговори з моряками, щоб схилити їх до переходу на бік «справжньої свободи і демократії». Поселили на розкішній віллі, поїли, годували, «підсовували» жінок... Коли ж і це не подіяло, всіх кинули до концтабору, почали катувати... Героїчними зусиллями деяким членам екіпажу вдалося невдовзі вирватися з неволі, для інших шлях на Батьківщину розтягнувся на довгі роки...

Утім, є одне «але»: радянський корабель у 1954 році справді захопили чанкайшисти, але звався він не «Полтава», а... «Туапсе». А випадок з екіпажем танкера «Полтава» — це сюжет двосерійного фільму «Надзвичайна подія», відзнятого на основі реальних фактів кінематографістами студії імені Олександра Довженка. Стрічка, в якій одну з головних ролей (веселого й мужнього матроса з Одеси) зіграв молодий актор В’ячеслав Тихонов, стала в СРСР лідером прокату 1959 року — 47,5 млн. глядачів!

Нарешті вже у вересні 1987 року на Середньо-Невському суднобудівному заводі зійшов зі стапелів великий ракетний катер «Комсомолець Полтавщини», який увійшов до складу Чорноморського флоту. Однак після його розподілу між Україною та Росією судно в 1992 році «відійшло» росіянам, які перейменували його на Р-160. У 1997 році катер модернізували, й нині під назвою МАК-160 він досі несе службу в складі Каспійської військової флотилії.

І все ж принаймні одна «Полтава» в Росії таки залишилася. Це універсальний суховантажний корабель типу «Велика Волга» (так звана самохідна баржа), що курсує через Волго-Донський канал між Москвою-рікою та Волгою. Нещодавно він теж потрапив в аварію, зіткнувшись з такою само самохідною баржею «Ока». Але все минулося благополучно...

Ось така історія. Не обійшлося в ній і без курйозів. Так, за часів російсько-турецької війни в одній із севастопольських бухт швартувалася ще одна «Полтава», що була у цих краях одним з найвідоміших кораблів, оскільки тут розташовувалася так звана... плавуча тюрма. Але окрім кількох згадок у спогадах сучасників, жодних відомостей про це судно нам так і не вдалося розшукати.

Таким чином, якщо в сучасній Україні найзнаменитішою «Полтавою» є згадуваний уже сторожовик прикордонної охорони, то в історичному аспекті пальма першості залишається все ж за кораблем петровських часів. На його честь у 1972 році в Радянському Союзі випустили навіть поштову марку, тож та «Полтава» стала в один ряд з найзнаменитішими парусниками світу.