12 червня Дніпропетровськ попрощався із заступником командира батальйону територіальної оборони полковником Сергієм Демиденком, який загинув 9 травня в Маріуполі під час проведення АТО. Його обгоріле тіло вдалося упізнати лише днями, зробивши аналіз ДНК.
Проводити героя в останню путь прийшли його рідні та близькі, військовослужбовці й мешканці міста, керівництво області. Біля входу в обладміністрацію встановили хрест з іменем військовослужбовця, у руках солдатів — нагороди загиблого (на знімку). Тут-таки — закрита труна, покрита українським прапором. Грає військовий оркестр, лунає: «Героям слава!». Упокоїти душу покійного попросив Всевишнього єпископ Дніпропетровський Української православної церкви Київського патріархату Сімеон.
— Смерть забрала чергове життя. Дуже шкода, що сьогодні, коли начебто і немає війни, помирають наші брати. Дуже шкода, що це відбувається на нашій землі, — розповів заступник командувача військ оперативного командування «Південь» Олексій Макаренко. — Сергій Демиденко був прикладом як офіцер, як житель Дніпропетровщини і як громадянин України. Скорбота про його кончину живе в наших серцях, будемо завжди його пам’ятати.
Звання полковника Сергію Демиденку було присвоєно посмертно. За словами керівника Штабу національного захисту Дніпропетровщини, командира батальйону «Дніпро-1» Юрія Берези, Сергій Демиденко та інші військові загинули в Маріуполі 9 травня через зрадництво правоохоронців.
— Наш побратим загинув у результаті зрадництва працівників правоохоронних органів, — уважає він. — Сергій Демиденко прибув на нараду до міськвідділу щодо організації служби й АТО в Маріуполі. У цей само час, після початку наради, стався напад чеченських бойовиків. Сергій прийняв бій разом з тими міліціонерами, які залишилися вірними присязі. За словами очевидців, він загинув від снайперської кулі. Незважаючи на зрадництво, він прийняв свій останній бій і виграв його.
У загиблого залишилися дев’ятирічна донька та прийомний син. Нині родина Сергія Демиденка під охороною Штабу національного захисту. Їй допомагають і благодійні фонди. Ті, хто добре його знав, зазначають, що Сергій був прекрасною людиною.
— Ми живемо поруч. Знаємо його родину й пишаємося цим. Така втрата для нас дуже тяжка, — розповіла знайома родини загиблого Жанна. — Він усе життя був військовим, батько у нього військовий — це династія й інших пріоритетів у неї немає. Це про них сказано: є така професія — Батьківщину захищати!
Фото ІА «Міст-Дніпро».
