Кіровоградщина й уся театральна Україна відзначили ювілей Театру корифеїв. 125 років тому Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) створили першу українську трупу, якої Україна не бачила ні до того, ні опісля. Ця трупа робила фурор не тільки вдома, а й в усій Російській імперії. Станіславський, творець Московського художнього театру, писав: «Ми вчилися тоді у Кропивницького та інших українських акторів...»

Отже, Театр корифеїв — це явище, а не приміщення.

Але є і приміщення. В ньому — Кіровоградський академічний обласний український муздрамтеатр ім. Марка Кропивницького. Він вже кілька років — у стані реставрації. Ремонт мав би бути проведений давно. Не закінчити його до такого визначного ювілею — негоже. Проте, кажуть, якби ювілей святкувався наступного року, ремонт, можливо, закінчили б і кошти обіцяні виділили.

Приміщення Єлисаветградського театру, де творили актори Кропивницького, а потім його послідовники, на щастя, збереглося. Хоча його вигляд змінився унаслідок бездумних втручань. Тож кіровоградці мріють не просто про ремонт, а й про повернення будівлі первісного вигляду. Збудоване у 1867 році полковником Г. Трамбіцьким своїм коштом, воно було справжнім храмом театрального мистецтва. Чи стане таким до наступного театрального сезону — сумнівно, однак хочеться вірити, що капремонт, розпочатий в 2000 році, таки буде завершено.

Певне підтвердження цього — нещодавня нарада в управлінні капітального будівництва ОДА за участі представника будівельної фірми-підрядника. Але проблем — мішок! Як кажуть спеціалісти, проектно-архітектурний інститут чомусь розробив проект, де не враховано відповідність розмірів приміщень розмірам театрального реквізиту. Електрообладнання змонтоване і встановлене з грубими порушеннями, що, в свою чергу, призводить до порушень правил експлуатації та правил безпеки. З тієї само причини не працює система пожежогасіння та автономне аварійне освітлення, немає дублюючої лінії енергоживлення.

З одного боку, до кінця року треба освоїти близько мільйона гривень, що проблематично. А з другого — коштів хронічно не вистачає, а реконструкція проводиться в театрі, який грає вистави! Цим будівельники пояснюють довготривалість і низьку якість ремонтних робіт. Розпочати реконструкцію сцени та залу без значних коштів не можна. Фінансування цього етапу робіт має становити близько 15 мільйонів гривень.

А де грати вистави, доки йде ремонт? Один міністерський високопосадовець, щоб розв’язати руки будівельникам, пообіцяв кропивничанам організувати шикарні гастролі. Дай Боже!

Та кіровоградські театрали — оптимісти. А тому ювілей Театру відбувся, хоч і без перших осіб держави. Починалося святкування, разом з традиційним театральним фестивалем «Вересневі самоцвіти», на березі Сугоклеї в музеї-заповіднику Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) на хуторі «Надія». Закладений тут 136 років тому поліцейським канцеляристом Іваном Тобілевичем на честь коханої дружини Надії хутір вважається духовною столицею української драматургії. Саме тут щоосені проходять дні пам’яті великого драматурга й актора. В цьогорічного свята була своя особливість: гостей на хуторі свого імені зустрічала його перша господиня — Надія Тобілевич (Тарковська). Зустрічала у вигляді пам’ятника, виготовленого талановитим кіровоградським скульптором Віктором Френчком.

Фестиваль продовжився на батьківщині Карпенка-Карого, в селі Арсенівці Новомиргородського району, в усіх райцентрах області.

Цьогорічне XXXVІІ Всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» тривало з 20 по 27 жовтня. Було що подивитися! Приїхали Львівський театр імені Заньковецької, театри з Черкас, Полтави, Рівного, столичний Центр театрального мистецтва імені Курбаса. Закінчився парад театрів прем’єрою — шевченківськими «Гайдамаками» Кіровоградського театру ім. Кропивницького.

Кіровоградський театр переживав різні, в тому числі й не найкращі, часи. Але коли його очолювали заслужений артист України Михайло Донець, заслужений діяч мистецтв України Іван Казнадій, він був творчим спадкоємцем корифеїв. Те саме можна сказати і про день сьогоднішній, коли на чолі театру стоїть заслужений діяч мистецтв Михайло Ілляшенко.

На ювілейному вечорі було зачитано вітального листа від Президента, вручено грамоти Мінкультури, облради та облдержадміністрації. Ордена «За заслуги» ІІІ ступеня удостоєно заслуженого артиста Анатолія Литвиненка, звання народного артиста України присвоєно Володимиру Мироновичу, заслужених артистів — Валентині Литвиненко, Наталії Іванчук, Галині Романюк.

На знімку: кіровоградський театр сьогодні.

Фото автора.