Абвер привозив до Вінниці своїх агентів на... відпочинок

Селище Вороновиця: штаб «Валлі 1»

Двадцять сторінок ксерокопій, скріплених печаткою СБУ, мають назву «Штаб «Валлі». Ці документи підтверджують, що в роки війни у селищі був штаб «Валлі», школа розвідки, дві абверкоманди та п’ять абвергруп. Вони розташовувалися у приміщенні нинішнього музею авіації Можайського (колишній палац польського шляхтича Грохольського) та школі №2, де й нині навчаються учні. Однак під час розмови на шкільному подвір’ї жоден з них не відповів на запитання, що саме було в цьому приміщенні в роки війни. Зате як засвітилися цікавістю очі хлопчаків, коли вони почули, що цими коридорами у роки війни ходили фашистські розвідники: «А нам про це ніхто, ніколи не говорив...»

У червні 1941-го, як свідчать надані документи, з метою організації розвідувально-диверсійної і контррозвідувальної діяльності проти СРСР фашисти створили спеціальний орган — управління «Абвер-закордон» під умовною назвою «Штаб «Валлі» (польова пошта №57219). Штаб був підпорядкований відділу з вивчення іноземних армій Східного фронту і доповідав йому про результати розвідувальної і підривної діяльності. Начальником штабу був підполковник Шмальшлегер Гейнц. «Валлі» мав у своїй структурі сім підрозділів. Так, підрозділ «Г» виготовляв фіктивні радянські документи, нагородні відзнаки, штампи і печатки радянських військових частин, установ та підприємств. Бланки документів, які було важко виготовити, отримували з Берліна. Підрозділ «Х» організовував і здійснював розвідку в сухопутних військах, «Л» — військово-повітряних силах, «Вн» —займався економічною розвідкою, «І» — забезпеченням радіоапаратурою, шифрами, кодами. У структурі штабу також був секретаріат і відділ кадрів.

Відділ «Валлі 1» з весни і по листопад 1942-го дислокувався у Вороновиці. У селище штаб перебазувався з-під Варшави. Після Вороновиці «штабістів» перекинули до Східної Пруссії, в місто Ніколайкен. «Валлі 1», як зазначено в документах, керував військовою та економічною розвідкою на радянсько-німецькому фронті. Начальник штабу — майор, а пізніше підполковник Баун — здався в полон американцям після чого здійснював розвідку проти СРСР.

Із п’яти місць дислокації в країнах Європи штаб «Валлі 1» знаходився в Україні лише у Вороновиці — з весни до осені (листопад) 1942 року.

Абверкоманда-101

Навесні 1943-го до Вороновиці прибула абверкоманда-101. Фашистське керівництво створило її в липні 1942-го для вербування і підготовки агентів, яких потім засилали у тил військ 1-го Українського фронту. Агентуру отримували переважно з Полтавської розвідшколи. Під час дислокації у Вороновиці команду обслуговувала радіостанція з позивними «Мердер». З селища абверівці вибули у червні того ж року до Запоріжжя. Напередодні капітуляції Німеччини особовий склад абверкоманди-101 перейшов на територію, окуповану американськими й англійськими військами. Абверкоманді-101 підпорядковувалися 6 абвергруп, чотири з яких (№№ 101, 102, 103 і 114) також знаходилася у Вороновиці — взимку, навесні і влітку 1943-го.

Абвергрупа-101 була створена на базі зондеркоманд «Пума», «Мердер», «Вольф» і «Алігатор». Їх ще перед війною, у травні 1941-го, сформувала військова розвідка — абвер. Пізніше всі ці зондеркоманди об’єднали в один розвідувальний орган. У липні 1942-го розвідзагін отримав назву абвергрупа-101 і став підпорядковуватися абверкоманді-101, що діяла у складі армійського угруповання «ЗЮД А».

До закінчення своєї діяльності (розформована у травні 1945-го) абвергрупа-101 здійснювала розвідку проти частин Радянської Армії, зокрема, 3-го й 4-го Українських фронтів. Крім допитів військовополонених, вербувала агентів, навчала їх і закидала у тил радянських частин. Зокрема, вербували їх з числа військовополонених, в тому числі й у таборі для полонених у Вінниці. До складу абвергрупи («АГ-101») входили господарська і транспортна команди, які опікувалися питаннями постачання. Був тут і так званий картографічний відділ. Його співробітники виготовляли карти, фотознімки і документи.

Абвергрупу-102 також було створено на початку війни. Крім розвіддіяльності проти 2-го Українського фронту, тут готували ще й резидентів. Здебільшого з місцевих жителів. З кінця березня по липень 1943-го група дислокувалася у Вороновиці. Її штаб знаходився у приміщенні місцевої школи, агенти жили у приватних будинках місцевих мешканців. 3 травня 1945-го абвергрупа-102 була розформована в Північній Австрії. Більша частина особового складу перейшла в американську й англійську зони окупації.

Абвергрупу-103 , як і дві попередні, створили на початку війни. Група вела розвідку проти військ Сталінградського, Північно-Кавказького і 4-го Українського фронтів. У 1942-му перед виконанням завдання агентура навчалася на короткотермінових курсах «Локкерта» (команда «Локкерта» створена у листопаді 1941-го у Варшаві відомим резидентом німецької розвідки Фоулідісом, псевдонім «Локкерт»). На курсах одночасно навчалися 25—40 агентів. Але заняття проводилися по групах з п’яти-шести осіб, яких потім компактно засилали в тил в одному напрямку.

А в квітні-травні 1943-го група знаходилася у Вороновиці. «Локкерт» влаштував агентам короткотерміновий відпочинок на лоні чудової подільської природи. Якщо фюрер обрав цю місцину для своєї ставки, то, отже, там справді «райські куточки», в яких можна відволіктися від страхіть війни. Водночас у Вороновиці Фоулідіс частково переформував свій структурний підрозділ. Наприкінці травня група залишила Вороновицю. Але наприкінці листопада того ж року знову повернулася у селище. Агенти прибули сюди з-під Кривого Рогу.

8 травня 1945 року на території Австрії особовому складу групи оголосили про капітуляцію Німеччини. Після цього частина агентів здалася в полон.

Абвергрупа-104 мала умовну назву «Хорст». Керівником курсів підготовки агентів служив зрадник своєї Батьківщини, колишній майор Радянської Армії Озеров. Ця група мала у своєму складі «штурмову команду», де готували розвідників переднього краю оборони. Команду формували з числа перевірених агентів, які відзначилися під час виконання завдання у радянському тилу. У квітні 1943-го абвергрупа-104 дислокувалася у Вороновиці, а з грудня 1943 по січень 1944-го — у селах Мала Татаринівка та Погоріле Вінницької області. Розформована у травні 1945-го.

Абвергрупа-106 у травні 1943-го дислокувалася у Вороновиці. Група здійснювала розвідку проти 4-го Українського фронту, а пізніше — проти Окремої Приморської Армії та частин Чорноморського флоту. Група мала у своїй структурі агентів-радистів з числа осіб кавказької національності, агентів-розвідників сухопутної та морської розвідки. Після Вороновиці перебазувалася у Крим.

Абвергрупа-114 складалася переважно з вірмен. На початку квітня 1943-го прибула до Вороновиці. А в листопаді того ж року перебазувалася на територію Львівської області.

Абвергрупа-314 з кінця 1943-го мала назву команда «Гамбург» і діяла при польовій комендатурі армійського угруповання «ЗЮД». Проводила активну контррозвідувальну діяльність на території Ворошиловградської, Харківської, Київської, Полтавської, Житомирської, Дрогобицької, Львівської областей та Польщі і Німеччини. У листопаді-грудні 1943-го під час наступу Радянської Армії переїхала в Калинівку, а звідти — у Могилів-Подільський. Далі перебазувалася на Львівщину.

Абвергрупа-327 на початку 1944-го передислокувалася з Умані до Вінниці. Діяла при головній польовій комендатурі №509.

В обласному центрі також розташовувалися дві абверкоманди — «1 Ві-153» і «1 Ві-154». Вони знаходилися у Вінниці з жовтня 1943-го по січень 1944-го. Агенти збирали розвідувальні дані у таборах військовополонених.

Полтавська школа диверсантів

У квітні 1942-го у Полтаві німці створили школу з підготовки агентів-диверсантів. Розмістили її подалі від людських очей, на території колишнього закинутого монастиря. Замаскували під «шляхово-будівельну колону №27». Так офіційно для місцевих називали цей заклад. У школі було два відділення: для перевірки і підготовки агентів. «Випускники» займалися виконанням диверсійно-терористичних актів на залізницях. У грудні 1942-го школу перевели під Харків. Потім у Пущу-Водицю під Києвом. Тоді в ній проходила підготовку група жінок.

У серпні 1943-го школа перебазувалася в село Гущинці Вінницької області. Після короткого терміну (12—15 днів) її перевели у вже згадане селище Вороновиця, де вона знаходилася до початку 1944 року. Підготовлених агентів закидали у тил Радянської Армії по 2—3 чоловіки, один з яких був радистом. На виконання завдання відводили 5—6 днів.

Вінниця, «Зондерштаб Р»

Контррозвідувальний орган під такою назвою абвер створив у 1942 році. Він був у безпосередньому підпорядкуванні начальника штабу «Валлі 1», який деякий час дислокувався у Вороновиці. «Зондерштаб Р» мав свої резидентури, одна з яких розташовувалася у Вінниці. Це місто входило до так званої резидентсько-розвідувальної області «Б». Зв’язок штабу з резидентурами здійснювали кур’єри, які двічі на місяць доставляли в штаб звітні матеріали. До складу агентурної мережі входили штатні агенти, роз’їзні агенти-розвідники та інформатори у населених пунктах. Резидентура виявляла дані про дислокацію партизанських загонів, їхніх керівників, кількість партійних груп у регіоні, наявність працівників НКВС, баз постачання тощо. Особливу увагу «Зондерштаб Р» приділяв створенню шпигунських резидентур на звільненій радянськими військами території.

У грудні 1943-го—січні 1944-го частину співробітників «Зондерштабу Р» і їх агентів перевели у штаб «Валлі» і частини СД. Решту направили на роботи в Німеччину.

Вінницька область.

На знімку: в цьому будинку, колишньому палаці Грохольських, у роки війни був фашистський штаб «Валлі».