Зрозуміло, що силовики не виконують функцій сестер милосердя. Так само зрозуміло, що навіть у країнах стабільної демократії
«наведення громадського порядку» — картина не для людей зі слабкими нервами. У таких випадках і міцні часто підводять. Але зовсім не зрозуміло, чому українські спецназівці ділять учасників вуличних акцій на «своїх» і «чужих». Причому до категорії других, за незбагненною логікою, потрапляють ті, хто мав би бути саме «своїм».4
листопада активісти специфічної політичної орієнтації святкували «день народної єдності». Не гортайте календарі: до України це свято не має відношення. «Народну єдність» відзначали в Росії — як річницю повстання проти поляків під проводом Мініна і Пожарського. Як відзначали, також цікава тема: скінхеди та інші бритоголові молодчики марширували по вулицях, вигукуючи расистські гасла і здіймаючи руки в знайомому з фільмів про фашистів жесті. До речі, це було справді «народне єднання»: російські правоохоронці охороняли маніфестантів від невдоволених, а деякі з них і собі дозволяли скидати рукою.У Києві відзначальники російської дати влаштували
«хресну ходу» на вшанування Казанської ікони Божої Матері. Влада, звичайно, дала дозвіл на таку благородну акцію: міський голова, як відомо, чоловік у нас богобоязкий до хворобливості... Утім, можна було передбачити, що в організованій ході, швидше за все, «нічого православного, крім політичного»: церковні хоругви затіняли чорні імперські прапори, а бабусь з іконками — дужі хлопці в камуфляжах з характерним московським «аканням».Члени українських націоналістичних організацій оцінили таке
«православне благочестя» як наругу над національною гідністю. Важко собі уявити, щоб «мазепинців» допустили в Москві не те що прапорами вимахувати, а просто організовано Тверською пройтися. Тому цілком адекватно було б, щоб і нас не принижували імперськими символами і вигуками. Тридцять молодих патріотів перекрили Трисвятительську з ультиматумом: вони пропустять ходу, але без «світської» атрибутики. На жаль, в Києві не було свята «народного єднання» в російському вимірі...Заїжджих і вітчизняних проросійських активістів підтримали правоохоронці. Справді, як беркут, налетів
«Беркут», кийками, ногами і стусанами збиваючи учасників блокування. Здавалося, все це відбувається не в центрі української столиці, а десь біля пам’ятника Мініну і Пожарському. І б’ють там польських окупантів. І на ґудзиках не тризуб, а двоголовий орел чи принаймні «мутантний беркут»...Один з учасників блокування, якому
«пощастило» засвоювати «беркутівське» виховання на власній спині, розповів, що їх не просто били і тягли по землі, а передражнювали українську мову, сміялися в очі. «Хода» спокійно тим часом посунула вулицями, якими досі не дають пройти на Покрову українським повстанцям...Двоголовий
«Беркут» клює українських громадян не лише в столиці. До медичних закладів після «помаху крил» «беркутівцями» на Ай-Петрі звернулися шестеро осіб. У одного з них — закрита черепно-мозкова травма, перелом лівої руки і двох пальців, забій грудей з переломом двох ребер. Спецназівці, ще раз повторюю, не сестри милосердя, але не до такої ж міри «брати жорстокості».І останній свіжий приклад. 7 листопада
«Беркут» на Майдані Незалежності торпедував кількох членів з ВО «Свобода» з притаманним набором больових прийомів. Чому в країні з претензіями на демократію громадяни-патріоти все ще «чужі» для правоохоронців з тризубами на мундирі, з українськими гривнями в кишені (що їх справно одержують від платників податків, ними побитих зокрема), і чужим гербом у голові. Якщо, звісно, крім кулаків, можуть похвалитися іншими робочими органами...
