Щоправда, через деякі стримуючі чинники не такими темпами й не в таких обсягах, як хотілося б. Але вітер змін приніс покращення, і це радує. Землі обласного центру приваблюють багатьох інвесторів, які побачили тут непогану перспективу для розвитку будівельного бізнесу. Однак «залітних», судячи з усього, у Луганську не дуже люблять. Деяким київським фірмам, які мали намір одержати майданчики під будівництво житла, довелося повернутися додому, піймавши облизня. Луганчан злякали столичні апетити.

«Київміськбуд», наприклад, під забудову хотів одержати в Луганську аж 200 гектарів землі, і міськвиконком, який не був упевнений, що в результаті не почнеться спекуляція земельними ресурсами, своєї згоди на це не дав. Але, як кажуть, нема добра без лиха. Потік інвесторів з інших регіонів певною мірою допоміг луганчанам активізувати власні ресурси. За два роки в області з’явилося одразу кілька компаній, які стали будувати житло. Щоправда, їхній інтерес зосереджений переважно в чотирьох містах області, де нині добре працює промисловість: у Сєверодонецьку, Лисичанську, Алчевську й Луганську. Якщо ж говорити про інші промислові міста, такі як Краснодон, Стаханов, Красний Луч, Ровеньки, то платоспроможність населення тут залишає бажати кращого. Тому інвестор сюди не заходить. Поки що.

Найбільше нині будують, звичайно, у Луганську. Цього року відбулося закладання одразу кількох будинків, причому в досить престижних районах міста. Як пояснює заступник начальника управління містобудування й архітектури облдержадміністрації Григорій Мазур, будівельні компанії, як правило, прагнуть отримати землі під майбутній будинок саме в центрі міста. По-перше, таке розташування зразу підвищує престижність, а, отже, і вартість квартир, по-друге, не треба прокладати нові мережі комунікацій. Тобто виходить, що є змога вкласти менше, а продати дорожче. Однак здешевлення будівництва житла в такий спосіб не має під собою реальної основи. І от чому. Як стверджують фахівці, уся мережа комунікації — і тепло, і газ, і каналізація, і зв’язок — усе розраховано під старі п’ятиповерхівки й формовану протягом дуже багатьох років структуру житлово-комунального господарства.

Будівництво житла — хороший бізнес, який до всього вирішує й соціальні проблеми населення. Кількість платоспроможних луганчан із кожним роком збільшується, отже, кількість людей, котрі мають змогу купити квартиру одразу чи взяти її на виплат, зростає. Але зазначимо: поки що за куплену в кредит житлову площу доводиться платити майже три її ціни.

До речі, про ціни. Квадратний метр нового житла в Луганську коштує 3 тис. 8 грн. Це низький показник. Трохи менше квадратний метр житла коштує тільки в Кіровограді. Нехай кіровоградці не ображаються, але хіба можна порівнювати цей регіон України з індустріальним Луганськом, де й населення більше, і промисловість потужніша? У сусідньому Донецьку, наприклад, за метр житлоплощі потрібно в середньому заплатити 3 тис. 266 грн., а в Харкові — 3 тис. 360 грн. До речі, інвестори часом висловлюють своє невдоволення тим, що фактично їм доводиться витрачати на будівництво житла більше грошей, ніж коштує потім сама квартира. Виходить так, що в інших містах, які в промисловому плані розвинені набагато гірше за Луганськ, платоспроможність населення вища. Відносно низьку ціну житла, найімовірніше, можна пояснити невисоким споживчим попитом.

Найболючішим питанням протягом багатьох років лишається соціальне житло. В області воно не будувалося, не будується й невідомо, чи зводитиметься в найближчі два-три роки. Ця проблема є не тільки на Луганщині, але й загалом в Україні. Кажуть, уряд готує спеціальну державну програму, яка допоможе вирішити квартирне питання багатьом представникам так званих бюджетних організацій. Але поки що цієї програми немає. Луганська область, як і інші регіони, з нетерпінням чекає змін на краще, а якщо казати конкретно — чекає грошей, які допоможуть побудувати житло для певних категорій населення.

Якщо ж вести мову про молодіжне будівництво житла, то в цьому плані Луганщина може поділитися своїм досвідом. Традиції МЖК, закладені ще за радянських часів, не втрачені й досі. Щоправда, час нині диктує нові умови, які доводиться приймати, але навіть за такого розкладу проблема житла для молоді частково вирішується на державному рівні. Наприклад, у третьому кварталі 2008 року в Луганську буде здано секцію житлових квартир площею 5,5 тис. квадратних метрів. На кредитування для будівництва житла з державного бюджету з початку року молодим луганчанам було виділено 5 млн. 720 тис. грн., а з обласного — майже 2 млн. грн.

Фахівці в один голос заявляють, що в Луганську — чудова перспектива будівництва житла та інших соціально значущих об’єктів. Умови для цього є: за рік, що минув, створено хорошу будівельну базу, вдалося повернути додому частину заробітчан, які володіють новими технологіями, і виростити власних фахівців. Та й платоспроможність населення останнім часом збільшилася. Нерозв’язаними залишаються дві проблеми, на які луганчани вплинути не в змозі. У першому випадку йдеться про спрощення процедури оформлення землі під будівництво житла, у другому — про політику комерційних банків, яка, на жаль, не спрямовується в бік зменшення процентних ставок за кредит.