Світлана Сапіга каже, що її посада начальника — доволі «гнучка», бо коли треба, то сама стає до прилавку, щоб обслуговувати відвідувачів. Понад три роки тому мережу поштового зв’язку на Херсонщині було оптимізовано, і тепер Високопільський районний вузол зв’язку, де пані Світлана була керівником, увійшов у складі трьох вузлів до центру поштового зв’язку, зосередженого у Великоолександрівському районі. А її посада стала нині дещо нижчою: начальник дільниці.

Але роботи не поменшало, адже поштовики, де основний склад колективу — жінки, склавши руки не сиділи ніколи. Бо пошта в селі залишається чи не єдиним закладом, де щодня відчиняються двері. Люди йдуть сюди не лише за листівками чи конвертами, а й коли треба замовити ліки чи здати фотоплівку. А вже господині напевно знають, що на пошті завжди купиш і мило, і пральний порошок, і будь-який засіб для чищення. Навіть папір туалетний без проблем можна придбати у листоноші. «Як приходить наша Галина з пенсією, то одна сумка в неї з листами та газетами, а інша — з усілякою всячиною; дивитися шкода, як обриває тягар жіночі руки. Тож намагаюся побільше в неї всього купити, щоб легше було бідоласі», — розповідала мені старенька, з якою зустрілися на порозі пошти.

15 років працює на високопільській пошті Світлана Сапіга. У її підпорядкуванні — 16 вузлів зв’язку, більш як півсотні людей. І все ж парадоксально виходить. Листоноша в селі — шанована й бажана людина, якій завжди раді, бо часом крім неї ні з ким і поспілкуватися тому, хто самотній. А от у держави це ремесло аж ніяк не в пошані, бо спробуйте знайти того, в кого зарплата менша, ніж у листоноші. А велосипеди, про які так багато говориться? Якби ж їх справді видавали для роботи, а то доводиться купувати за власні кошти, хіба що сприяння є в отриманні кредиту на придбання двоколісного коня. Але попри все героїні поштового «фронту» залишаються вірними обраній дорозі й продовжують служити своїм землякам. «Куди ж подітися, коли люди в селі й цій роботі радіють, — усміхається Світлана Семенівна, — виробничі плани все-таки виконуємо, за що грамоти та подяки від керівництва маємо».

Херсон—Високопілля.

Фото автора.