Цього разу згадка про турків нікого не злякала: давно минули часи, коли в подільському краї саме слово «турки» заганяло людей у непролазні пущі та глибокі печери. До райцентру прибули наймані робітники з Туреччини, котрі будуватимуть другу чергу найбільшої в Європі солодовні, що її зводить тут фірма «Оболонь».

Воїнство будівельне

Підрядчик — турецька фірма «Ренейссанс констракшн», що широко представлена в Росії, а тепер уже і в Києві. Ця компанія спеціалізується саме на будівництві солодовень, а на тендері запропонувала найприйнятніші цінові умови. «Кажуть, кращих фахівців немає, — каже директор ТНК ЗАТ «Оболонь» Михайло Загородний. — На об’єкті зараз вони візьмуться за чорнову роботу — земляну, стінову, монтажну...

Турки щойно заїхали в Чемерівці. Дарма що тільки-но оселилися в готелі: уже встигли накинути оком на місцевих «роксолан». Та так, що дійшло до розборок із чемеровецькими парубками. «До нашого — зась! — заявили хлопці. — А працювати разом і дружити — то будь ласка». З думкою взяти інтерв’ю в нащадків великого Сулеймана Пишного, який з великого кохання до українки Насті Лісовської зробив її султаншею Османської імперії, ми міряли під рясним опеньковим дощем територію велетенського будмайданчика вже майже готової солодовні. І зустріли на «Оболоні» справжній інтернаціонал. Німці, серби, румуни, голландці, швейцарці працюють пліч-о-пліч, щоб невдовзі маленькі Чемерівці стали відомі в Європі досі не баченою за потужністю фабрикою солоду.

Життя — як у циган

Важливим партнером «Оболоні» є європейська фірма «Шмідт-Зеегер», чиє обладнання змонтували кияни. Її представник, німець Гердт Штайнцхорн, мандрує світом, за його ж словами, як циган. Китай, Росія, Іспанія... Усюди є новобудови. І час вимагає скрізь використовувати найсучасніші технології. Нині німецький інженер веде комп’ютерну наладку встановленого обладнання. А родина чекає, що поробиш.

— У вашій країні більше удаваних труднощів, ніж справжніх, — каже Гердт. — Однак я в захваті від українців. На чемеровецькій «Оболоні» я переконався: у вас люди дружелюбні, працьовиті. І бізнес ваш — нівроку. Я переконаний, Україна буде в Євросоюзі, якщо здатна на такі кроки, як тут, у Чемерівцях.

Колезі Гердта Бруно Холленштайну зі Швейцарії розмовляти було ніколи. Усі європейські інженери вельми суворі та пунктуальні: під час зміни — жодних розслаблень, а кінець роботи — пішли мити руки. Ані авралів, ані переробітків. Субота — робочий день, але до тринадцятої. А мешкають вони на курорті — в Сатанові, бо на час їх приїзду в Чемерівцях ще не працював готель. За один день цілющий Сатанів повертає сили, щоб з понеділка знову викладатися в тому ж ритмі.

До «Європи», в ропопо Городок

Головний механік Ігор Мага та перекладач Валерій Сабанчев можуть перерахувати всіх іноземців, які споруджували солодовню. Найпершим був іспанець Паскуале Барігон із фірми «Симага», котрий займався монтажем силосів — башт для зберігання зерна. Далі приїхав Любомир Малкович, серб. До цього він працював у підряді в «Шмідт-Зеегера» на Херсонському комбайновому заводі. Любомира пізнали за відкритою усмішкою. Він слов’янин, говорить російською, тож йому було легше за інших адаптуватися. За останні вісім місяців 55-літній Любомир усього раз побув удома в Белграді. Коли повертався в Україну, зателефонував, щоб йому знов замовили номер у готелі «Європа» в «ропопо Городок». «Ропопо» означає «маленьке містечко», і, дякуючи Любомиру, слівце міцно приросло до Городка. У вихідні Малкович гуляє біля красивого озера або їздить помилуватися старовинним Кам’янцем. Розслабляється. Визнає, що під час зміни, мабуть, дуже вимогливий до інших. Але вважає, що якісна, високоорганізована праця швидше принесе людям гідний рівень життя. Щоправда, побачивши цього усміхненого чоловіка, ніхто б не повірив, що він вичавлює з підлеглих останні соки.

— Українці, — каже Любомир, — дуже швидко навчаються абсолютно новій роботі. Ніхто ж до того не бачив, що маємо збудувати. Ви справжні європейці.

Нові люди, нові технології

Монтаж замочного відділення провадив Райнер Відер, якого змінив Гердт. Нагрівальними установками — печами, або, по-німецьки, «бренерами», займався Єнтц Кольбе з фірми «Варінокс». Зараз над програмним забезпеченням працює Шмідт. У Петера Нейку з Румунії важлива ділянка — електромережі. Поза тим це не завадило йому паралельно опанувати українську. До Чемеровець він добрався на власному авто й у вихідні знайомиться з Україною. На всіх іноземців тільки два перекладачі, котрі працюють вахтовим методом. А от Яну Боеру (голландська фірма «Норіт») перекладає його напарник, інженер-механік Олександр Король із київського «Харчосервісу». Ян каже, що українці розуміють його з півслова. І от результат: на чемеровецькій «Оболоні» за короткий час уже виросли такі ж очисні, які Ян будував в Ірландії та Арабських Еміратах. Щоправда, там мета була інша: з морської води робити прісну. Тут же відпрацьовану воду очищатимуть так, що 80 відсотків її фактично знов будуть придатні до вживання і виготовлення нового солоду. Тож найсучасніші технології дадуть змогу замкнути цикл і використовувати мінімум природних водних ресурсів. Ян тільки не може звикнути до харчів у їдальні, живе поки що на газованій воді та бутербродах.

Наладка приймального та машинного відділення добігає кінця, зерноочисні машини скоро запрацюють. А будівельники вже розпочали замочне відділення. Підключено двигуни, струм, готова до запуску котельня, завершують водопідготовку. Одночасно на будівельному майданчику трудиться 494 чоловік. Невдовзі стане до ладу гігант, який принесе «Оболоні» та державі чималі прибутки, додасть країні іміджу держави з сучасною економікою та високими екологічно чистими технологіями, принесе достаток у родини подолян. Щодо останнього, то він відчутний уже сьогодні. Біля воріт солодовні не так просто знайти вільне місце, щоб припаркувати авто. Тісно від новеньких іномарок. Це робітники, стабільно отримуючи солідну зарплату, наважилися придбати дорогі машини в кредит.

Вірні прикмети зростання

Банкіри навіть не вимагали довідки про доходи: «Ти з «Оболоні»? Потім принесеш». Утім, це не єдина ознака росту. Гарну новину почули від Михайла Загородного. Виявляється, щойно відбулася зустріч із представниками «Сіті-банку», який надав кредит «Оболоні» на першу чергу солодовні. Позичку вже повернули і вже є попередня домовленість про наступний транш. З цією місією банкіри і відвідали Чемерівці. Зокрема, йдеться про другу чергу солодовні, десятки мільйонів євро на комбікормовий завод.

— Зараз готуватимемо бізнес-плани, прораховуватимемо окупність, — каже Михайло Загородний. — У Чемерівцях «Оболонь» представлена чотирма юридичними особами, і кожна фірма має свою місію. Для селян найближчою стає «Оболонь-агро», бо вона бере в оренду земельні паї, дає їм лад і гарно розраховується з власниками. Селяни в деяких селах давно не отримували гроші через касу, тож вони просто щасливі. Ви б бачили жінок із Почапинець, яких ми возимо на роботу автобусом! На Чемеровеччині маємо 15,5 тисячі гектарів землі, понад три мільйони гривень вклали в добрива, відроджуємо родючість грунтів, вивозимо гної, що лежали десятиліттями. В інших районах не сіють цукрових буряків, на Чемеровеччині ця культура займає дві тисячі гектарів, і частка «Оболоні» дедалі зростає. Оскільки наше виробництво матиме багато зерновідходів, то ми цілком логічно почали розвивати й тваринництво. Плануємо збудувати комбікормовий завод у Закупному. Сім мільйонів гривень вклали цього року в техніку за рахунок обігових коштів та кредитів. Ми завжди кажемо, що прийшли в район не просто надовго, а назавжди.

На знімку: Гердт Штайнцхорн із Німеччини та Бруно Холленштейн із Швейцарії вірять у те, що Україна буде високорозвиненою країною.

Фото автора.