— розповідає бабуся восьмирічного Роми Чарченка, який має здатність притягувати металеві предмети

Рома Чарченко — симпатичний білявий хлопчик. Живе він з батьками і старшою на п’ять років сестрою Яною в селі Галяве Чорнухинського району, що на Полтавщині.

— Три роки тому, в січні, ми вечеряли, їли морозиво, — розповідає мати хлопчика Інна Чарченко. — Ромка з’їв свою порцію і приклав, жартуючи, свою чайну ложку до носа. Вона повисла, мов приклеєна. Думали, що липка після морозива. Помили, а вона знову пристає. Почали й собі чіпляти — падають. А у нього ще десяток по тілу порозвішували — висять.

Хоч як дивно, рідні Роми спочатку теж не вірили в його можливості: може він намазує ложки чимось липким. Річ у тім, що вперше магнетизм у хлопчика (йому тоді ледь виповнилося п’ять років) був помічений після того, як він поїв саме морозива. Старша сестричка Роми, Яна, подзвонила бабусі в сусіднє село:«Приїжджай скоріше, у нас тут вдома...» і бабуся, незважаючи на холоднечу та негоду, примчала за декілька хвилин, здолавши пішки дві гори.

— Я тоді накупила апельсинів і бананів, збиралася до них у гості, — розповідає бабуся хлопчика Лідія Михайлівна. — Така завірюха піднялася. Яночка дзвонить:«Бабусю, приїжджай, у нас відьмак з’явився!».

Мама хлопчика працює кухарем у місцевому кафе. Батько Анатолій — оператор газозаправної станції. Рома йому допомагає, в його обов’язки входить принести батькові обід, коли той заступає на зміну. 1 вересня Роман пішов до третього класу Кизлівської школи. Навчається на «відмінно». Торік за успіхи в навчанні отримав похвального листа та 10 гривень премії. На ці гроші купив собі китайського електронного годинника.

— Що цікаво, алюмінієві предмети до сина не пристають, хоча, здавалося б, алюміній теж метал. А от сталеві ледве віддираємо, — розповідає Інна Чарченко. — Монети ж на тілі Ромки тримаються однаково, що білі, що жовті.

— Ми колись задля експерименту — перебиває бабуся Лідія Михайлівна, — повісили на онука сім ложок, десять виделок і магніт на додачу. Але Ромка в нас маленький, місця для більшої кількості металевих предметів практично не залишилося.

Ким буде в майбутньому, Роман поки що не вирішив:

— Стану пожежником — згорю, міліціонером — уб’ють, музикантом — мозолів натру, — розмірковує Рома.

Сам він не зациклюється на своїх здібностях. Рідні мріють, що він стане лікарем, своєю енергією зцілятиме хворих людей. Хлопчик дуже старанний, головне зараз для нього — навчання в школі. Особливо Роман дружить з математикою, обожнює уроки музики й фізкультури. «За знаннями» щодня їздить велосипедом до сусіднього села Кизлівка, яке розташоване за декілька кілометрів від Галявого.

— А в школі знають про твої здібності, Рома? — запитую я у хлопчика.

— Ні, я нікому особливо не розповідав про них. Що тут такого, — дивується Роман. — Ось улітку коли відпочивав в літньому таборі, то там проводися конкурс талантів. Я ще й добре співаю і танцюю, тому і брав в ньому участь, але переміг в конкурсі, звичайно за допомогою магнетизму.

— А чим саме ти здивував журі конкурсу?

— Однією ложкою, яка пристала до мого носа.

— Що відчуваєш, коли це все робиш?

— Після магнетизму тіло ціпеніє, — скаржиться хлопчик. — Дуже втомлююся, і все болить, — пояснює він.

— Рома народився в п’ятницю, тринадцятого листопада, — розповідає Інна Чарченко. — Тепер він мій перший лікар. Тільки син рятує мене від головного болю. Я прошу його покласти руку мені на чоло, і хвилин через двадцять болю, як і не було. При цьому я нічого не відчуваю.

У цей час бабуся заносить до хати зозулясте курча. Віддає його Романові. Курча пищить, тріпає крильми. За хвилину воно в руках Роми заспокоюється і засинає. Роман кладе курча на підлогу і тримає над ним руку. Те лежить нерухомо догори лапами.

— Отак і лежатиме, доки Ромчик магнетизуватиме його, — говорить Лідія Михайлівна. — У сусіда нашого зуб болів, так Рома поводив по щоці рукою — сусіда й заснув. А в іншого розпізнав виразку. «У вас тут дірка», — сказав Роман, показуючи на живіт, — розповідає Лідія Михайлівна.

— Ви не возили хлопчика до фахівців?

— Треба їхати до київських медиків, — переконана бабуся. — Може, колись людей лікуватиме. У нас в роду такого ще не було. Правда, бабуся покійного чоловіка була циганкою, — продовжує Лідія Михайлівна, — ворожила й зуби заговорювала. Хто знає, може він щось таке й успадкував...

У кожної людини є мінімальне магнітне поле, що пов’язане з рухом іонів. Проте досі ніхто із вчених не пояснив, чому в окремих організмах магнітне поле досягає таких величин, як у Романа Чарченка. На мою думку, талановитих дітей, таких, як Роман, слід розвивати. Щоб про них знав увесь світ.

Полтавська область.

На знімку (з сімейного архіву): Роман Чарченко дивує...