Посол США Вільям Тейлор назвав першочергові завдання для... нового уряду України: у відкритій лекції студентам Українського міжнародного університету він роздав інструкції, що і як повинні робити наші керманичі — від боротьби з корупцією, реформування судової системи, поліпшення інвестиційного клімату до вступу в НАТО та СОТ.
Особливо пан посол наголошував на енергетичній залежності України від Росії, переймаючись прозорістю, зокрема, газових угод і присутністю на ринку компаній-посередників, а також тим, що всі джерела ядерного палива знаходяться в сусідній країні, чого, на його думку, не повинно бути. І навіть продемонстрував обізнаність: в Україні проводяться розробки з виробництва власного ядерного палива, що сприятиме розвитку конкуренції і зменшуватиме залежність від єдиного такого джерела в Росії.
А щодо вступу до НАТО, то пан Тейлор усе-таки дає нам певний час, щоб ми зрозуміли:
«Що означає бути членом НАТО? Чи означає це розміщення військових баз на своїй території? Ні. Чи означає це розміщення ядерної зброї на своїй території? Ні. Чи означає це примусово йти воювати? Ні». Ну, не військова тобі організація, не участь альянсу в Іраку та Афганістані, а тихий садочок на березі річки...Тож, підсумував пан Тейлор, якщо новий уряд ці настанови втямить, то в такий спосіб пройде тест на шляху до Європи. Щоправда, не лише новий уряд, а й новообрана Верховна Рада, котра повинна ухвалити остаточне рішення, необхідне для вступу в СОТ, що
«продемонструє світові готовність України рухатися у Європу».І хоча лекція призначалася для студентів, однак пан посол вочевидь роздавав завдання політикам. Його добір наших першочергових проблем у цьому не викликає сумніву. З’ясовується, першочергові проблеми України — не зубожіння народу, занепад у галузі культури, медицини, багатьох інших соціальних сферах, а ядерне паливо та наявність посередників у постачанні газу. А також неоднозначне ставлення українців до НАТО. Чи пан Тейлор не розуміє, де закінчується лекція і починається безцеремонне втручання у внутрішні справи України? Утім, пан посол уже неодноразово розповідав нам, як треба жити, голосувати, будувати демократію...
Цікаво, а коли б посол України в США ні сіло ні впало розказав їхньому уряду про першочергові завдання в розбудові американської демократії? Та й американські дипломати найвищого рангу не дозволяють собі нічого подібного, скажімо, в Росії чи Німеччині, будь-якій іншій демократичній країні. Чи, може, пан Тейлор теж, як один з європейських послів, хоче стати, чи вже став радником Президента Ющенка й теж хоче заробити за це орден?
Трохи дивно, але останнім часом кількість дипломатів, охочих роздавати нам поради та вказівки, як маємо жити, збільшується. Але інколи МЗС України хоч і мляво, проте реагував на такі намагання. У цьому разі наживку воно проковтнуло, оскільки жодної реакції не було. Чи ми взяли завдання до виконання?
І насамкінець. Після лекції пана Тейлора я переглянула майже всі новинні телевізійні випуски, де їй, хто більше, хто менше, надавали увагу. Але всі без винятку оглядачі та ведучі цілком серйозно розглядали пропозиції і побажання американського посла. Так, наче їх ініціювали Президент України, Прем’єр-міністр чи якась політична партія. Будемо виконувати?
