На запитання «Голосу України» відповідає голова організації роботодавців «Хмельниччина» Надія ПОГОСЯН (Хмельницький).

1. Яку коаліцію вдасться сформувати у новій Верховній Раді?

2. Чи буде під час політичних домовленостей щодо утворення парламентської коаліції та розподілу посад розіграно так звану «золоту акцію»?

3. Чи можливе створення широкої коаліції?

4. Чи почне роботу Верховна Рада?

5. Чи стане Юлія Тимошенко Прем’єр-міністром?

1. Політичне життя в нашій країні останнім часом надто непередбачуване. Але не дуже турбуюся через це, бо коаліція в будь-якому форматі — це нормальний процес для демократичного суспільства. Нині, на мій погляд, політичний пасьянс розкладається так, що і помаранчева, і біло-блакитна частина політикуму мають приблизно рівні сили.

Хотілося б, щоб перемогла демократична коаліція. Але ж це зовсім не означає, що серед регіоналів немає людей, котрі б так само добре розбирались і в економіці, і в політиці, і в проблемах малого бізнесу зокрема. Тому, гадаю, найкраще буде, коли коаліцію створять люди прагматичні, професіонали-економісти, котрі запропонують реальні програми розвитку країни. Напевне, будь-якій партії не варто наполягати на її особливій винятковості. Сьогодні не слід думати про політичні кольори і непотрібну до того ж заангажованість. Є багато інших проблем, котрі треба вирішувати всім разом.

2. Ми так часто почали говорити про «золоту акцію», що в багатьох може скластися враження, що вона є вирішальною чи в політичному, чи в економічному житті країни. Справді, кілька голосів можуть бути визначальними під час формування тієї чи іншої коаліції. Але в цьому немає нічого драматичного, незалежно від того, кому будуть віддані ці голоси. Навпаки, в цьому є найбільший позитив, і найбільші завоювання нашої демократії, коли людина, в тому числі власники «золотої акції», можуть зробити свій вибір. А вже тоді, коли цей вибір буде зроблено, ми всі разом зможемо дати йому оцінку. Не треба боятися так званого політичного зрадництва, бо це трагедія не суспільства, а політика. Краху після цього в країні не буде, а оцінку таким політикам дають на виборах.

Тож подібне може повторитися й цього разу. Це нормальний демократичний процес. І навіть якщо доведеться ще раз піти на вибори, в цьому теж немає нічого страшного. Нехай ми обиратимемо ще кілька разів, аж поки не зробимо той єдиний правильний вибір, котрий допоможе розвиткові країни.

Усіх цих процесів можуть боятися лише ті, хто вийшов з тоталітарного режиму. Їм дуже важко виходити із зони комфорту, котра дає і певні посади, і певний політичний вплив у суспільстві, і певні капітали. Обираючи політиків, ми можемо помилятися. Для цього й потрібні і «золоті акції», й інші критичні ситуації, аби ми бачили, як вони в них поводяться. А потім вибір залишиться за нами.

3. У житті все можливе, то чому б не могло бути можливим створення широкої коаліції? Політики повинні керуватися насамперед інтересами свого народу. Якщо створення широкої коаліції дасть для цього якийсь поштовх, то чому не піти на цей крок? Хоча наголошу, що для мене значно вищу цінність мають саме демократичні ідеї. Мені здається, мудрість політиків не в тому, щоб ділитися на коаліції, ворогувати, а в тому, щоб об’єднуватися. Ми бачимо, які зусилля докладає для цього Президент, прагнучи об’єднати погляди і ідеї, котрі десятиліттями вважалися ворожими. Так само потрібно зробити і політикам. Чому б різним партіям не виробити спільну стратегію в економічних питаннях? Адже, незалежно від ідеології, у багатьох випадках вони мають спільні ідеї. Пересічному виборцю навіть було важкувато відрізнити одну передвиборчу програму від іншої.

Але так само не хотілося б, щоб у цьому «братерстві» загубилася думка кожного. Адже це так само право демократії. Тож давайте користуватися її плодами: бути разом у стратегічних питаннях і водночас завжди мати свою думку. А люди побачать, хто правий, а хто помиляється.

4. Не бачу якихось особливих перешкод для того, щоб Верховна Рада почала працювати. Судові позови, підготовка документів — це нормальний робочий процес. Мені здається, нині немає критичної ситуації, яка б перешкодила засіданню. Хіба що окремі політичні діячі знову не знайдуть спільної мови між собою. Та коли це станеться, більшість із них поставить хрест на своїй політичній кар’єрі. Бо ж і у виборців є терпець.

5. Зрозуміло, що ця посада залежатиме від того, яка коаліція буде створена. Як на мене, то мені імпонувала б на цій посаді людина виважена і спокійна. Скажімо, коли Кабмін очолював Юрій Єхануров, це було відчутно. Не тільки для мене, а й для бізнес-середовища, з яким доводиться співпрацювати. Бізнес завжди хоче спокою, стабільності, а не якихось різких, інколи агресивних, а то й популістських рухів. На жаль, прем’єрське крісло, а вірніше бажання його зайняти, сьогодні багато чого визначає в нашій країні. Думаю, його повинен зайняти насамперед професіонал. Не хочу переходити до особистостей, але все-таки зроблю посилання на деякі опитування, котрі проводила наша організація під час прем’єрства Тимошенко: тоді мало хто із підприємців оцінював ситуацію як стабільну.

На жаль, нинішня ситуація не додала впевненості ні економіці, ні підприємництву. В цьому середовищі панує невпевненість, тривога за подальшу долю бізнесу. Тому люди готуються до гіршого. Напевно, уряд, котрий створив подібну ситуацію, має поступитися місцем іншому, продуктивнішому у своїй роботі.

Хмельницький.

Фото автора.