У Харківській державній зооветеринарній академії українські вчені-аграрники шукали відповідь на злободенне питання продовольчої безпеки — як забезпечити Україну доступними, в достатній кількості м’ясними харчовими продуктами. Теоретики і практики були одностайні: ідеальний рецепт — виробляти якомога більше свинини. Для того, щоб це зробити, потрібно вирішити, як раціонально годувати тварин, як схрещувати, нарешті, як доглядати за свинями.
Обговорювали ці питання не лише керівники великих тваринницьких ферм, а й академіки, професори. У доповідях звучало: сільське господарство в Україні катастрофічно відстає за продуктивністю від європейського, американського та й азіатського. Але копіювати системи більш успішних країн — не вихід, запевняють аграрники. Потрібно знайти свій науково обґрунтований підхід, поліпшувати якість звичних для українців порід свиней, збільшувати їхню продуктивність.
Ректор Харківської зооветакадемії Валерій Головко відзначив, що англійці, наприклад, віддають перевагу зазвичай яловичині. Американці обожнюють бройлерів. А от українці не мислять себе без свинини.
«Я стільки з’їв сала, що мені іноді соромно свиням в очі дивитися», — іронізує він. Свинина має бути у пріоритеті на вітчизняних м’ясних прилавках, наполягають учасники конференції. І нагадують: один раз свині Україну вже врятували. Монголо-татарам, які влаштували продрозверстку в переможеній Київській Русі, їсти свинину забороняла віра, а тому вони вилучали всю провізію, крім свиней, що й урятувало життя багатьом русичам.Проректор Харківської зооветакадемії професор Анатолій Хохлов свого часу захистив докторську дисертацію по світових м’ясних породах свиней і сьогодні продовжує експериментувати на базі вузівського підсобного господарства. Тут утримують вісім порід. В кожної — свої особливості.
«Уельс» — беконна порода, дає смачне сало із прошарком м’яса. «Дюнкерк» — сала майже немає, зате м’ясо — унікальне на смак. Якість м’яса — якраз основна тема нашої наукової розмови, резюмує вчений.Основа корму для українських свиней — зерно. Тому м’ясо і сало вітчизняних п’ятачків смачне, але дешевим бути не може. Цікаво, що в Данії, Голландії на відгодівлю йдуть риба та відходи молочної промисловості, в Польщі — гнойові черви, у Китаї — рис. Китайці, до речі, сьогодні мають поголів’я майже у 700 мільйонів свиней, а вартість свинини в них — півтора долара за кілограм. Китайські вчені нагодували країну, тому що вивели породу, плідність якої вдвічі вище загальноприйнятої.
Вибрати породу, корм і технології вчені допоможуть. Але подальший розвиток українського свинарства залежить від політиків та економістів. Вітчизняного виробника держава повинна захищати, як це робиться в розвинених аграрних державах, а не ще більше ускладнювати ситуацію створенням різних лазівок для ввезення дешевого і неякісного закордонного товару.
Валерій Головко не приховує обурення:
— Нас підгодовують, як наркотою, польською свининою. Тією, що в холодильниках по півроку лежить і яка не годиться на корм для собак. А наші хапають, додають трішечки туалетного паперу й виходить ковбаса по тридцять гривень.
Захищати свій ринок сьогодні вже мало, треба шукати можливості експортувати м’ясо. Але замість цього ми тільки те й робимо, що пишемо слово Москва з маленької букви, а сало — з великої, що, зрештою, тільки заважає виробникам і виробляти, і продавати не лише свинину, а й багато інших харчових продуктів. Україна здатна нагодувати весь світ, а не може наситити навіть власне населення.
Харківська область.
Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.
