Тепер його знають усі

Олега Блохіна добре знають люди, котрі бачили його в грі. Його блискуча швидкість, відчуття голу дарували людям величезну радість, а самому форвардові — титули, призи і медалі, котрих у його колекції назбирається на цілий музей.

Тривалий час він жив і працював далеко від рідного краю. Інколи доходили чутки про його успіхи і невдачі на тренерській ниві в грецькому чемпіонаті. Та коли Олег Володимирович повернувся додому і очолив національну збірну України, познайомилася з ним і величезна аудиторія вболівальників уже нового покоління.

На щастя, колишній блискучий форвард виявився і тренером екстракласу. Слів на вітер не кидав, а вивів українську команду з першого місця в групі до фінальної частини чемпіонату світу-2006. А там команда Блохіна в дебютному для себе турнірі вийшла аж до чвертьфіналу, опинившись серед вісімки найсильніших у світі!

Дехто вперто називає його везунчиком. Але то абсолютна нісенітниця. За всім тим «везінням» криється грандіозний талант, замішаний на винятковій цілеспрямовансті, працьовитості і честолюбстві.

Учора мегазірці Олегу Блохіну виповнилося 55 років. Мало це чи багато? Якщо враховувати величезний потенціал доброї і корисної енергетики, закладений у цій неординарній особистості, то не так уже й багато. Сподіваємося, що Олег Володимирович підніматиме планку своїх прагнень, котрі, немає сумніву, мають безпосереднє відношення до українського футболу.

У великих футбольних країнах є група знаменитих гравців, котрі навіть не один раз володіли «Золотим м’ячем». Але, скажімо, в Німеччині над усіма в гордій одинокості височіє Франц Беккенбауер, в Нідерландах — Йоган Кройфф. В Україні таким є Олег Блохін!

Вітаючи Олега Володимировича з напівкруглою датою, бажаємо йому, його мамі Катерині Захарівні, татові Володимирові Івановичу, його дружині і донечкам щастя, здоров’я і великої удачі.

Тунель — без світла у кінці?..

Футбол. Чемпіонат країни. Вища ліга. 15-й тур.

«Карпати» — «Дніпро». 0:1. 7 400 глядачів. Гол: Льопа, 79.

«Нафтовик-Укрнафта» — «Ворскла». 2:0. 4 500. Каракевич, 28, Олефір, 57. Вилучено Даллку («Ворскла», 90+2, друге попередження).

«Металург» (Донецьк) — «Шахтар». 0:1. 18 000. Фернандіньо, 88. Вилучено Ілсіньо («Шахтар», 70, небезпечна атака суперника, котрий володів м’ячем, із ризиком завдавання травми).

«Харків» — «Арсенал». 2:0. 1 100. Білий, 59, 66.

«Динамо» — «Металіст». 0:1. 4 600. Девич, 81.

«Зоря» — «Закарпаття». 1:0. 6 000. Дуньїч, 69.

«Кривбас» — «Чорноморець». 3:0. 10 000. Опря, 16, Мотуз, 77, 90+2.

«Металург» (Запоріжжя) — «Таврія». 0:0. 5 000.

Бомбардири: Гладкий («Шахтар») — 12 м’ячів, Косирін («Металург», Донецьк) — 10, Селезньов («Арсенал») — 8.

Донецькі клуби «Металург» і «Шахтар» останнім часом привчили нас до того, що матчі між ними — безкомпромісна боротьба, котра викликає неабиякий інтерес у величезної глядацької аудиторії. Донецькі «дербі» справжні, непідробні і додають палітрі українського футболу, не такому яскравому, як нам би хотілося, нові соковиті барви. Особливо гострою суперечка була в другому таймі. Кілька разів ситуація зупинялася на крайній межі перед прірвою грандіозної бійки. Одного разу в штовханині участь узяли майже всі гравці з обох команд. Але втрутився Мірча Луческу, котрий рішуче і впевнено розборонив гарячих хлопців.

А почалося все ще на 67-й хвилині, коли «металург» Даниловський на межі карного майданчика збив «шахтаря» Фернандіньо. І один із найперспективніших наших арбітрів, чернівчанин Юрій Мосейчук вказав на одинадцятиметрову позначку. Хоча то був суперечливий момент. І, зрозуміло, гравці «Металурга» кинулися до рефері, наполягаючи, щоб той порадився з асистентом.

Мосейчук таки поспілкувався з колегою і замість пенальті призначив... штрафний на лінії карного майданчика. Брандау надто активно протестував і за це отримав жовту картку. В іншому епізоді біля бокової лінії ледве не спалахнула бійка. Звичайно, підвів умовних гостей Ілсіньо, котрий отримав червону картку. Але, як часто трапляється, екстремальна ситуація ще більше розпалила «гірників». Навіть у меншості вони, не збавляючи високого темпу, билися за перемогу. І дістали приз за такий порив під завісу зустрічі. Жадсон виконав штрафний, а Фернандіньо чудово зіграв на випередження і головою влучно пробив у кут воріт «Металурга».

Отже, «Шахтар» здобув чергову перемогу і упевнено виграв осінню частину чемпіонату України!

А от у стані діючого чемпіона панує нервова атмосфера переживань за невиразні виступи і болісний процес відкату з лідируючих позицій. За кілька хвилин перед початком матчу в Києві на Хрещатику було повно молоді. Але на футбол вона і не збиралася, знаходячи собі інші розваги. І ті юнаки та дівчата, зрештою, не пошкодували, бо «Динамо» вже вкотре засмутило своїх прихильників, котрих на трибунах стає дедалі менше.

Видатний динамівський воротар, а тепер тренер клубної школи, заслужений майстер спорту Євген Рудаков, зрозуміло, болісно переживає те, що тепер відбувається у його рідному колективі. «Тунель є, а от світла в його кінці, на жаль, не видно», — сумно сказав кореспондентові «Голосу України» Євген Васильович, коли ділилися враженнями від матчу, програного харків’янам.

Утім, найбільша прикрість не в тому, що чемпіон програв. Він, до речі, за суперника мав не якогось там хлопчика для биття, а солідний клуб, бронзового призера попереднього чемпіонату. До того ж «Металіст» очолює відмінний тренер Мирон Маркевич. Отож головна причина для смутку — абсолютна розбалансованість команди, котра, схоже, не має спільної мети. Хвороба загострюється і вимагає негайного втручання. Необхідні радикальні заходи — хірургічні або медикаментозні —для того, щоб принаймні зупинити процес «запалення».

P. S. Як повідомила прес-служба ФК «Динамо» (Київ), у зв’язку з непрацездатністю, що виникла через різке загострення ішемічної хвороби серця Йожефа Сабо, готувати команду до матчів чемпіонату України і Ліги чемпіонів тимчасово буде його асистент Олег Лужний...