Всеукраїнський хоровий фестиваль «Співочий собор-2007» в Донецьку — наочний приклад єдності України: на одній сцені зійшлися камерний хор «Київ», Муніципальний камерний хор Івано-Франківська «Галицькі передзвони» і камерний хор Донецької музичної академії. Київські митці раніше бували в шахтарській столиці, а галичани тут вперше.

Прелюдією фестивалю став майстер-клас відомого українського хормейстера Лариси Бухонської з хором Донецького музучилища. А завершилося свято гімном «Співочого собору» — «Тихою молитвою» композитора Михаїла Шуха, автора ідеї фестивалю. Інформаційний спонсор хорового форуму — газета «Голос України».

Фестиваль засновано п’ять років тому. Організатори — Український культурно-просвітницький центр «Дружба» і управління культури Донецької ОДА. Проект мав об’єднати зусилля духовної та культурної еліти. Перший «Співочий собор» проходив у Святогірському чоловічому монастирі (нині — Святогірська Свято-Успенська лавра). «Для мене Святогір’я — одне з виняткових місць на землі, наче задумане Творцем, щоб відігрівати стомлені людські душі, — сказав М. Шух. — Я хотів би, щоб усі учасники та гості «Співочого собору» теж змогли зануритися в цю живодайну атмосферу, пройнятися піднесеною красою співочих голосів і назавжди зберегти ці натхненні миттєвості в найпотаємніших куточках душі».

За час існування фестивалю на схилах Сіверського Дінця виступили столичні хори «Київ» і «Хрещатик», Державна академічна чоловіча хорова капела ім. Ревуцького, жіночий хор Київського вищого музучилища ім. Глієра, хор Київської вищої духовної академії і семінарії, ансамбль давньоцерковного співу «Стрітення», жіночий хор Луганського коледжу мистецтв «Благовіст». «Співочий собор» — перший український фестиваль, офіційно зареєстрований та включений до бюлетеню Міжнародної федерації хорової музики. Цього року географія фестивалю розширилася: крім Донецька, виступи відбулися в Харкові, Кіровограді, Києві.

Яскравим і масовим видався «Парад хорів». Колективи з різних куточків області показували свою майстерність (за умовами, це мав бути спів а капела, без музичного супроводу»). А гості із Івано-Франківська проспівали літургію в храмі Покрови Пресвятої Богородиці в Донецьку — осередку греко-католицької церкви. До речі, учасники фестивалю відзначали, що спілкування з галичанами було корисним не лише з професійного боку. Гості із Західної України запам’яталися щирістю, вірою і скромністю. Так би мовити, «сценічний образ» не розходився з реальним.

Духовна музика — не для масового слухача, думала я напередодні фестивалю. І помилялася. Зали Донецької облфілармонії та Донецької опери заповнили не лише рафіновані меломани. Запрошення на концерти отримали громадські організації, навчальні заклади, музичні школи. Приходили діти, як, наприклад, хор хлопчиків із обласного Палацу дитячої та юнацької творчості в повному складі, затамувавши подих, слухав майстрів. Були й «немузичні», діти, які від усього серця аплодували учасникам. Хтозна, чи стануть вони шанувальниками класичної музики. Але загальнолюдські цінності будуть їм не чужі.