Учора в Києві вшановували пам’ять жертв Соловецького етапу. В центрі столиці, біля пам’ятника видатному українському режисерові Лесю Курбасу, відбулися панахида та мітинг-реквієм по убієнних наприкінці жовтня — на початку листопада 1937 року в урочищі Сандормох на півдні Карелії в’язнях Соловецької тюрми особливого призначення.
Серед 1111 розстріляних представників різних народів тодішнього СРСР — 290 українців. Це ті, кого пізніше історія визнала
«цвітом української нації», — Микола Куліш, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Лесь Курбас, брати Крушельницькі — Антон, Остап, Богдан, Володимир, Степан Рудницький, Матвій Яворський... У жалобних заходах узяв участь Президент Віктор Ющенко....Влітку 1937 року за мурами Соловецького кремля облаштували в’язницю для політв’язнів. Нескінченний потік
«ворогів народу», який тривав до кінця навігації, «вихлюпувався» за її метраж. Треба було терміново шукати вихід. І його знайшли — у притаманний для тих «гуманних» часів спосіб: за ініціативою табірного керівництва Ленінградський НКВС дав дозвіл на знищення понад тисячі «політичних». «Квартирне питання» розв’язала «контрреволюційна пропаганда», якою начебто продовжували займатися в тюрмі особливого призначення невгамовні «вороги народу». Історія зберегла прізвища членів «трійки» УНКВС Ленінградської області — Шитов, Позерний і Заковський, — які підписали санкцію на знищення понад тисячі кращих, талановитих, високоосвічених і гідних людей. Жахливу розстрільну акцію — для більшого ефекту — присвятили... 20-річчю великої жовтневої революції. Цинізм червоного терору не знав меж...Учора поминали його жертв. Вони були нашими дідами і прадідами. Вони були кращими. Вічна їм пам’ять! І дай Боже свідомості нам, щоб про це не забути.
