Промайнули позачергові парламентські вибори, які знову проводилися за пропорційною виборчою системою. І знову ми маємо проблеми з формуванням правлячої коаліції та уряду. В чому ж річ, лише у керівних портфелях?..

Загальнонаціональне опитування, проведене напередодні виборів 2007 р. Центром політичних комунікацій університету «Україна» та Всеукраїнською асоціацією політичних наук (ВАПН), показало, що обрання парламенту за вітчизняною версією пропорційної системи створює умови для маніпуляції громадською думкою та перекручення волі виборців.

Що було найважливішим для виборців при голосуванні

Результати виборів відомі. Проте цікаво дізнатися і про чинники, які найбільше впливали на голосування: сповідувана партіями та блоками ідеологія (19,4%), ефективність роботи у попередніх складах парламенту та уряду (19,4%), прізвища політиків з передвиборчого списку (17,3%) та передвиборна програма (14,7%).

Значно менше цікавив виборців перелік партій та організацій з виборчого блоку (9,8%). Ще менше — інтереси якого регіону представляє партія чи блок (5,0%), їхній статус (правлячий чи опозиційний) (4,1%), джерела фінансування (4,1%) та інтереси якого клану чи фінансово-промислової групи вони представляють (3,8%).

Отже, маємо висновки: 1) попри відсутність серед китів української політики суто ідеологічних партій більше третини виборців (34,1%) насамперед звертали увагу на ідеологічно-програмні засади діяльності партій та блоків; 2) теза про «розкол» України є фальшивою, оскільки «регіональні» мотиви голосування були притаманні лише одному з одинадцяти виборців (8,8%)!

Виборці чи влада?

Напередодні виборів лунали заяви політиків про адміністративний ресурс, зарубіжні впливи та ін. Цікаво дізнатися, що з цього приводу думає пересічний виборець?

Громадська думка переконана, що найбільше (59,7%) впливала на результати голосування українська влада: місцева (20,4%) + центральна (16,7%) + регіональна (12,6%). Лише менше третини опитаних (29,3%) відзначили, що все залежало від волевиявлення виборців. Ще менше вказало на вплив глобальної громадської думки (6,6 %), зарубіжних країн (4,9%) та міжнародних організацій (4,5%).

Ситуація не дуже втішна: 1) центральна влада (16,7%) має політичний вплив, що дорівнює впливам із-за кордону (15,8%); 2) місцева бюрократія в особі локальної та регіональної влади (33,0%) більше впливає на результати виборів, ніж громадяни (29,2%).

Як читали списки кандидатів

Як показали результати опитування, лише третина виборців переглянула всі списки кандидатів у депутати (35,0%). Ще третина — подивилася перші 20—100 прізвищ. А понад 41,0% дивилися лише на перші п’ятірки й десятки. Отже, більше 41,0% виборців фактично проголосували за котів у мішку!

Нагадаємо, до складу Верховної Ради входить 450 депутатів. Згаданий вище 41% громадян ознайомився не більш ніж із 10 прізвищами кандидатів. Звідси й результати: 41% громадян провів до парламенту 400 осіб (88,9%) з не відомими цим громадянам прізвищами! Це більше, ніж конституційна більшість!

Як дізнавалися виборці про зміст передвиборчих програм

На безпосередніх зустрічах з кандидатами побували лише 14,4% виборців. Самі прочитали програми всіх партій та блоків лише 5,2% виборців. Приблизно стільки ж (5,4%) не читали їх узагалі.

Більш-менш ознайомлені з передвиборними програмами були лише 36,9% виборців, що свідчить про фрагментарне політичне інформування електорату і сприяє міфологізації політичної свідомості українського суспільства.

Але слід зауважити, що, з одного боку, виборці лають «адмінресурс», а з другого — нехтують своїм громадянським обов’язком, оскільки пропорційною виборчою системою поставлені в умови «вибору без вибору», який поглиблює прірву між владою і громадянами.

ВАЛЕРІЙ БЕБИК, доктор політичних наук, проректор з інформаційно-аналітичної роботи університету «Україна».