ІЗ ВИСТУПІВ ПРЕДСТАВНИКІВ ФРАКЦІЙ І ГРУП

— Сьогодні вкрай складна ситуація в країні і, на жаль, останні події її тільки погіршують. Тому сьогодні наша депутатська група підтримала проведення позачергової сесії і буде підтримувати всі законопроекти, які спрямовані на посилення обороно-здатності нашої держави.

— З приводу ситуації, що склалася на сході України, вважаємо за необхідне визнати неможливим вирішення конфлікту суто військовим шляхом, оскільки на цій території проживають кілька мільйонів українських громадян. Провести прямі переговори з Російською Федерацією про спільні зусилля з припинення вогню з метою забезпечення миру. Визнати події на території Донецької, Луганської областей реальними військовими діями, що призвели до загибелі тисяч українців. Вжити всіх заходів для відновлення гуманітарної, соціальної допомоги громадянам України, які перебувають у зонах військового конфлікту, це відновлення соціальних виплат. Відновити транспортне сполучення з територіями Донецької, Луганської областей із забезпеченням механізмів запобігання вчиненню терористичних актів. Звернутися до ООН по надання миротворчого контингенту для забезпечення миру та безпеки населення в зоні військових дій. Забезпечити функціонування українських засобів масової інформації на всій території Донецької, Луганської областей. Провести об’єктивне розслідування всіх терактів, а також встановити винних у цих злочинах. Звернутися до іноземних держав з проханням про негайне надання допомоги Україні для відновлення економіки, що постраждала від військових дій.

— Україна у війні. Коли кажеш це і усвідомлюєш це — страшно! І у війні ми зі споконвічним ворогом української нації, хоч як це незвично нині звучить, — російським імперіалізмом, який не має душі і не має бачення свого сусіда — він має бачення своєї власності. Ми маємо стати зрілою нацією, нацією політичною і державною. А ще ми маємо бути сильними, визнаючи наші неспроможності. Ми ще в серпні прийняли закон про санкції, яким повністю забороняли торговельну активність з Російською Федерацією, але не спроможні виконувати власних законів. Це не є ознака сили — це ознака мімікрії та обману самого себе. Тому, визнаючи Росію державою-агресором щодо України, ми, шановні депутати, урядовці, шановний Президенте, мусимо діяти як у воєнному стані: те, що говоримо, те й виконуємо.

— Визнання Росії державою-агресором — це не просто заява і це не просто черговий документ, який ми приймаємо зі зверненнями до інших країн або міжнародних організацій: базуючись на Резолюції 3314 Генеральної асамблеї ООН, яка була прийнята ще в 1974 році, вперше у міжнародному праві визнаємо Росію країною-агресором. Визнаємо тому, що Росія чітко підпадає під визначення цієї резолюції щодо того, хто є державою-агресором. Іншими словами, якщо ми сьогодні, покладаючись на резолюцію, визнаємо Росію агресором, то включаються всі механізми ООН, які передбачені 51-ю, 41-ю, 42-ю статтями Статуту Організації Об’єднаних Націй. Маємо зробити це не просто осмислено, а щоб одразу після цього ми задіяли на базі уряду, особливо МЗС, парламентських та наших інституцій всі інструменти впливу на Росію. Для цього після прийняття нашого рішення потрібно буде дуже виснажливо працювати і, в тому числі, на наступному сесійному засіданні, прийняти звернення до Міжнародного кримінального суду, щоб суд направив спеціальних представників в Україну для збору разом із нами необхідних доказів та порушення кримінальних проваджень у Міжнародному кримінальному суді проти тих персон з Російській Федерації, які стоять на чолі цієї агресії.