У почутих красивих пісень є слова, які іноді западають в душу і які мимоволі часто потім починаєш підспівувати. Приміром, ця, написана серцем, що, як на мене, може претендувати на звання хліборобського гімну:

Дід і прадід виростали в полі,

Батько поле потом поливав.

Я на полі більше півстоліття,

І його, як маму, покохав.

Хліб завжди святиня для людини.

Дійсно, хліб усьому голова.

Покохайте поле, люди добрі,

Бо без поля хліба не бува.

Прізвище автора цих рядків Дмитра Моторного, який сьогодні святкує свій вісімдесятирічний ювілей, відомо, швидше, не у композиторських, а у хліборобських колах. Очолюваний народним депутатом України двох скликань приватно-орендний кооператив «Зоря» у Херсонській області, як і раніше, дивує щедрими врожаями.

Тут не лише просто вижили в роки реформаторських лихоліть, а й постійно розширюють «господарські горизонти». У хазяйстві майже 5,5 тисячі гектарів сільськогосподарських угідь, на тваринницьких фермах утримується 4300 голів великої рогатої худоби, зокрема 1000 корів. Кожного року виробляється майже 4700 тонн молока та 670 тонн м’яса, вирощують близько 7 тисяч тонн зерна. Переробна промисловість «Зорі» дає змогу випускати борошно, крупи, олію, хлібобулочні вироби.

У Дмитра Костянтиновича чимало звань і регалій. Він —заслужений працівник сільського господарства, почесний член Української академії аграрних наук, нагороджений 13 медалями, 6 орденами. В тому числі: орденом Леніна, орденами Князя Ярослава Мудрого (1997 рік) і Держави (2002 рік), двічі Герой Соціалістичної Праці, Герой України.

Але у своєму інтерв’ю виділяє найпершу нагороду — медаль «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні» особливо пам’ятна. Дмитро Моторний отримав її за свої перші жнива 1944 року — працював помічником на єдиному в господарстві комбайні.

Керівник сільгосппідприємства характеризує себе так: «Якби я був царем, то я жив би краще за царя — бо ночами ще й чоботи шив би». Можливо, тому в «Зорі» і цього посушливого року нива колосилася щедро.

Коли на столі є хліб, каже Дмитро Костянтинович, мова про нього в оселі не йде, а коли немає, то ні про що не говорять — лише про нього, про хліб. У нашому господарстві хліб стабільно є вже кілька десятиліть поспіль.

Кажуть, є хліб — буде пісня. То чом би й пісню не скласти?..

Фото Володимира РЕПІКА

                                                                                                                                     (Укрінформ).

«Голос України» щиро вітає ювіляра з днем народження і зичить міцного здоров’я, довгих років життя і, звісно, нових здобутків на хліборобській ниві.