У безхмарні роки становлення української незалежності в Харкові було створено Державний науковий центр лікарських засобів (ДНЦЛЗ). Щоправда, його історія починалася майже століття тому. Та головне, що за цей час його вчені створили й передали у виробництво більш як 1000(!) найменувань лікарських засобів. Значна частина їх і сьогодні приносить користь людству, захищена патентами України й Росії. Кожен п’ятий препарат, який випускається нині фармацевтичними підприємствами України, створений саме в Харкові. Але, незважаючи на безперечні успіхи, основну базу фармацевтичної науки країни загнано в глухий кут.

Абсолютно ясно, що найближчим часом українське суспільство може вразити черговий національний катаклізм, що загрожує цього разу вже майже всьому населенню країни. З аптечних прилавків враз можуть зникнути не тільки дорогі, «елітні» ліки, але й «найпримітивніші» медпрепарати першої необхідності. «Відмашку» для втілення в життя такого невеселого сценарію дали вже давно.

— Надаючи перевагу західним фармацевтичним фірмам, деякі «охоронці державних інтересів» штовхають країну до небезпечної межі, — каже доктор фармацевтичних наук професор, член-кореспондент НАН України, директор центру Віктор Георгієвський. — Єдиному в Україні розробнику лікарських препаратів, яким є ДНЦЛЗ, просто перекрили кисень. З 2003 року зі стратегії розвитку МОЗ взагалі виключено фінансування створення нових ліків.

Після розпаду СРСР, коли у вжитку в населення залишилася лише чверть медпрепаратів першої необхідності, ДНЦЛЗ за дорученням українського уряду («Комплексна програма розвитку медичної промисловості України на 1992—2003 роки») фактично реанімував вітчизняну фармацевтичну галузь, забезпечивши базові розробки «втрачених» препаратів, скоординував зусилля українських заводів, створивши об’єднання «Укрмедбіопром». До нього ввійшли двадцять найбільших заводів. Головним завданням асоціації було домогтися виробничої рентабельності, подолати дефіцит ліків і створити нові оригінальні препарати. Окрилений державною підтримкою, тільки в 1996 році інститут за замовленням МОЗ створив і впровадив у виробництво більш як шістдесят препаратів на суму 2,8 млн. гривень. Але витрати ДНЦЛЗ на розробку ліків міністерство не відшкодувало, хоча й обіцяло.

— Держава тільки декларує підтримку вітчизняного виробника, вітчизняної науки й ніяк не захищає їх на ділі, — каже Віктор Георгієвський. — Наш єдиний в Україні науковий центр уже який рік працює без державного фінансування. Немає й відповідної державної програми. Співвідношення вітчизняних і закордонних препаратів на українському ринку приблизно один до трьох, зрозуміло, не на користь вітчизняного виробника. Як наслідок — парадокси на грані національного фіаско. Наприклад, у країні не випускається жодного препарату-антидота, призначеного для лікування при отруєннях. Не дай Боже, щось трапиться, рятувати нема чим.

Єзуїтським можна назвати стан справ, коли ДНЦЛЗ, з одного боку, занесений до списку установ, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, як підприємство, спроможне за найкоротший термін розробити й упровадити в промисловість життєво необхідні медикаменти, а з другого, — протягом багатьох років покинутий напризволяще. Науковий центр фактично перетворений на госпрозрахункову організацію, котра живе від замовлення до замовлення. Він ледве зводить кінці з кінцями. Водночас, немов діючи згідно з давно наміченим планом, держава рік у рік збільшує імпорт закордонних препаратів, найімовірніше, лобіюючи інтереси іноземних дилерів. Але, викресливши цю установу зі списку живих, певні темні сили поставили під сумнів і подальше існування всієї фарміндустрії країни. Адже без власної прикладної науки наші заводи не зможуть конкурувати з іноземними. А мати у своєму арсеналі власні науково-дослідні лабораторії, як це практикується в Європі, наші підприємства поки що не можуть собі дозволити. По-перше, на це потрібні чималі гроші, а по-друге, вони створюються не за одну мить, на це знадобляться десятиліття. Саме тому вітчизняні виробники не можуть зробити нині ривок і переломити ситуацію на свою користь. Сьогодні підприємства переважно випускають генерики. Оригінальних препаратів українського виробництва на ринку всього сім відсотків.

Тільки останнім часом центр розробив десятки оригінальних препаратів. Глутаргін — засіб для виведення токсинів з організму. Його розробники, до речі, майже на рік випередили німецьких колег. Кратал — ефективний засіб при серцево-судинних захворюваннях. Фітохімічні препарати протизапальної дії, засоби для лікування інфекційних, алергічних та інших захворювань також створені на європейському рівні. Найчастіше харківські вчені випереджають своїх колег. У результаті чого одержують замовлення з Росії, Білорусі, Молдови, Грузії, але — парадокс: тільки не від рідної держави.

Але ж для кардинальної зміни ситуації на користь хворих, а не чиновників від медицини достатньо створити союз промисловості й науки. Випускаючи препарати, фінансуючи науку й захищаючи власний ринок від інтервенції, держава могла б не лише одержати потужну вітчизняну фарміндустрію, а й захистити населення країни від неякісних і занадто дорогих медпрепаратів закордонного виробництва.

Харків.

На знімку: директор центру Віктор Георгієвський.

Фото автора.