На запитання «Голосу України» відповідає директор Інституту народознавства, член-кореспондент НАН України, професор Степан ПАВЛЮК.

1. Яку коаліцію вдасться сформувати у новій Верховній Раді?

2. Чи буде під час політичних домовленостей зі створення парламентської коаліції і розподілу посад розіграно так звану «золоту акцію»?

3. Чи можливе створення широкої коаліції?

4. Чи розпочне роботу Верховна Рада?

5. Чи стане Юлія Тимошенко Прем’єр-міністром?

1. У суспільстві свого часу не проявили себе належним чином ні помаранчеві сили, ні Партія регіонів. Але в помаранчевих домінує національна ідея, яка є найбільш творчою у формуванні стратегії. Адже ідеологія держави — то найвища мобілізуюча цінність. Це розуміють і на Сході: переконався, коли працював на Донеччині й зустрічався з людьми ще під час президентських виборів. Не формуючи державу на рівні ідей, не досягнемо успіхів і в економіці. Треба стати українцем — таким, як француз у Франції, англієць в Англії. У помаранчевих є ідея своєї держави — без поділу на Схід і Захід. Переконаний, що саме коаліція «НУ—НС» і БЮТ складе серцевину парламенту та плідно працюватиме. Хоча у «Нашій Україні» є й фальшива демократія, коли дехто має «свій погляд», який може не збігатися з тим, що хочуть коаліціанти.

2. Володимир Литвин хоче розіграти «золоту акцію», але вона не є просто буденним форматом. Він намагається грати роль миротворця, який добрі ідеї підтримує, а недобрі — засуджує. Це — жирондистські позиції, історія їх уже пережила. Литвин як історик розуміє, що без національної державотворчої ідеології неможливий поступ суспільства. Тому мені дивно, чому він каже, що готовий працювати з різними політичними силами, — хто що запропонує. Історична пам’ять України має бути в основі стратегії розвитку держави. А програми, що передбачають, хто має закріпитися за шахтами чи металургійними підприємствами, практично нічого не дають для суспільства.

3. Широкої коаліції не може бути, це — некоректно. Щоб вона була створена, Партія регіонів намагається будь-яким шляхом потрапити у владу. Мовляв, отримали велику кількість голосів і на це треба зважати, бо інакше — поділ України. Це — фальшива формула політиків. Ми знаємо, що таке Схід, де 70—80 відсотків робочих місць формують Ахметов, Янукович. Там мав місце феодальний примус, бо люди розуміють, що без зарплати не виживуть. Водночас вони не отримують повної інформації про формат російської мови, про НАТО і т. ін. А Президент, по суті, не втручався у східноукраїнське життя. Ніщо і ніхто, окрім політиків, яким складно відійти від влади, не розполовинює суспільство. Треба ж зберегти мільйони, мільярди! На Сході національна гідність, на жаль, відсутня. Над цим треба працювати значно більше, аніж над економічними аспектами. Поки що Схід противиться Заходу, але ж Захід не противиться Сходу! Отже, треба подолати цю невелику упередженість. Вважаю, що за нинішніх політичних умов широка коаліція — це трагедія для політичного життя України.

4. Хай буде нормальна парламентська формула: є коаліція й опозиція і вони можуть паралельно формувати програми підтримки ідей, які справді були б суголосними по всьому периметру української держави. Програми коаліції й опозиції об’єднати неможливо. Хай конкурують на наступних виборах і буде видно: впоралися чи ні.

5. Сумнівів у прем’єрстві Юлії Тимошенко не виникає. Вона — фахівець, управлінець. Підкорегувати, підправити її дії — це вже питання і коаліції, і опозиції. Тимошенко була поставлена свого часу в ситуацію, коли не було вибору серед «любих друзів». Тепер вона має право як прем’єр обирати професіоналів. Якби не було домовленостей між БЮТ і «НУ—НС», останні не набрали б такої кількості голосів. Президент має зрозуміти, що Юлії Тимошенко треба надати перевагу у формуванні виконавчої структури. Надалі особливо багато треба працювати над формуванням естетико-морально-етичних засад. Щоб кожний громадянин розумів, чим він може прислужитися суспільству, а воно має забезпечити людям можливість працювати.

Львів.