Сергій Пашинський, «Народний фронт»:
— За останні десять днів надія на те, що конфлікт на сході України якось стабілізується, і ми його врегулюємо за допомогою не сили зброї, а сили права, сили закону, на жаль, розвіялась. Російська пропаганда, російські спецслужби для розхитування нашого суспільства ведуть пропагандистську диверсійну роботу, щоб посіяти паніку, посіяти зневіру нас у нас самих. І, на жаль, дуже багато псевдолібералів, популістів і демагогів фактично зараз працюють на Російську Федерацію.
Та я абсолютно впевнений — у нас є сили, у нас є мужність, і ми переможемо. Але переможемо ми тільки в тому разі, якщо кожен із нас на своєму місці буде робити свою справу. Заявами і виступами війни не виграються. Тому ми зобов’язані розглянути і прийняти ті рішення, які реально підвищать боєздатність нашої армії, боєздатність нашого суспільства, які дадуть нам ще сили і інструменти для розв’язання цього конфлікту.
Олег Ляшко, Радикальна партія:
— Трагічні події в Маріуполі, в Волновасі, в Донецьку, в інших містах і селах нашого Донбасу, який сьогодні перебуває під окупацією Російської Федерації, показали для всього суспільства одну очевидну істину — політика умиротворення агресора завжди є програшною. Після мінських домовленостей у вересні місяці, коли ми припинили наступати, коли ми погодилися із планом Путіна, коли ми вирішили розвести лінію розділу по Донбасу, Російська Федерація і підтримувані нею терористи використали цей час для одного: для того, щоб наростити свої сили, для того, щоб сформувати армію, і сьогодні ця армія, яка становить понад 30 тисяч осіб, вона переходить в наступ на певних ділянках фронту і погрожує захопити Маріуполь, погрожує захопити інші міста. Через рік після початку російської агресії Верховна Рада, нарешті, визнає Росію державою-агресором. Що заважало нам зробити це упродовж року? Скільки ще треба було захопити українських міст? Скільки треба було вбити українських людей, щоб визначити очевидну річ: Росія — це держава-агресор? І це визнання юридичного факту держави-агресора тягне за собою наслідки, передбачені Резолюцією ООН 1974 року та статутом ООН.
Юрій Луценко, «Блок Петра Порошенка»:
— Ні для кого не таємниця, що в Україні відбуваються події, які кваліфікувати інакше як словом «війна», — неможливо. Довгий час ми спостерігали за тим, як Російська Федерація надавала політичну, фінансову і технічну допомогу терористичним організаціям «ЛНР» і «ДНР» на території українського Донбасу. Проте уже з серпня місяця фактом стало вторгнення російських військ, які зумовили організацію так званого Іловайського котла.
Останніми днями ситуація також характеризується масовим вторгненням організованих військ Російської Федерації. У мене в руках один із неспростовних документів, які давно про це доводять: як із російського військовослужбовця, некоего Сергеева из Дагестана, військовий білет Російської Федерації, елементарно і легко, як балалайка, роблять «ополченца ДНР», Сєргєєва із Дагестану, тільки це тепер уже «військовий білет «ДНР».
Саме такими документами, які ми забираємо у полонених під час військових дій, організовується так звана громадянська війна, так званий «легіон НАТО» та інші побрехеньки, які розповсюджує Путін і його сателіти. Сьогодні Верховна Рада має дати на це відповідь і прийняти заяву про визнання Російської Федерації країною-агресором.
