Олія: слизьке питання

Карколомне подорожчання соняшникової олії у вересні-жовтні залишається топ-темою обговорення домогосподарок. Роздрібна ціна підскочила до 12 гривень за літрову пляшку, порівняно з вересням на 35 — 45 відсотків. «Голос України» вже писав, що Кабмін, де вважають підвищення необгрунтованим, кинувся регулювати ситуацію: під час свого засідання пригрозив великим компаніям—виробникам бурштинового продукту експортними санкціями. Мовляв, якщо зупинити вивезення олії за кордон, пропозиція на внутрішньому ринку значно перевищуватиме попит, відповідно впаде і ціна.

Але обійшлося без заборони — компанії відбулися самими лише погрозами. І без цього застосовані урядом важелі впливу виявилися вельми переконливими для переробників. Експортні санкції для них — наче кістка у горлі. Продаж за кордон приносить чималі прибутки. Генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук повідомив: провідні компанії, що постачають на внутрішній ринок фасовану дезодоровану олію, і без санкцій вже знизили відпускні ціни до 7,5—8,2 гривні, збільшили її виробництво і наситили ринок.

«Я, — запевняв під час розмови С. Капшук, — обійшов спеціально у неділю три столичні супермаркети — олії стоять стелажі. Сотні пляшок. Ціни — 8,80 гривні, є — 9,30. Є й 10 гривень за пляшку — це ще не пройшла переоцінка».

— Коли повністю зніметься ажіотажний попит, — прогнозував С. Капшук, — ціни почнуть знижуватися. Як раніше писали супермаркети: це остання пляшка за низькою ціною, то через тиждень-другий буде остання пляшка за високою ціною. Ситуація змінюється кардинально. Нині ми щоденно поставляємо до торговельної мережі 1 — 1,2 мільйона пляшок. Зазвичай підприємства відправляли для продажу вдвічі менше. До того ж сезон переробки сировини нового врожаю розпочали раніше на два-три тижні. У вересні вироблено 110 тисяч тонн олії. У жовтні буде приблизно 180 тисяч тонн. Тоді як «місячна» ніша внутрішнього ринку — 35—40 тисяч тонн. І нині, коли люди вже купили дуже багато олії про запас, її в супермаркеті за 20 хвилин, доки я спілкувався з маркетологом, ніхто не взяв жодної пляшки. Головне — пік ціновий ми перетнули. Ціни не зростатимуть. На соняшник вони вже знизилися на 100—200 гривень: по 2650 гривень за тонну беруть сировину наші заводи. Вона буде ще нижча. На внутрішньому ринку ми очікуємо щодекадне зниження цін на 3—5 відсотків. Головне — заспокоїти людей, що олії достатньо, сировини — достатньо, робиться усе, щоб наситити ринки. І не тільки фасованою олією, яка реалізується у супермаркетах. Ми відновили фірмову торгівлю — в Одесі, Вінниці. Відкрили точки продажу сирої олії за цінами виробника — Полтава, Кіровоград... Бери скільки хочеш прямо на ринках у свою тару — 6,60—6,80 гривні за літр. Отакі ціни. І попит на таку олію є. В селах зазвичай не купують рафіновану, надають перевагу сирій, небутильованій.

Почувши такі реляції, як споживач, одразу починаєш вірити в силу влади. Добре, що уряд має адміністративні важелі впливу на ціни — адже олія у супермаркетах наприкінці жовтня справді подешевшала. І добре, що Кабмін намагається розв’язати наші проблеми, простих покупців. Адже невідомо, чи зважатиме уряд наступний на такі «дрібнички». І мені, як пересічному споживачу, тішили вуха слова, що звучали на Грушевського. На аргумент виробників, мовляв, світові ціни бурштинового продукту диктують підвищення внутрішніх, чиновники наводили інші, не менш переконливі: невже матеріально-технічні ресурси, які йдуть на вирощування соняшнику, закуповуються за світовими цінами? Чи, може, переробники користуються енергоресурсами, що коштують стільки само, як в об’єднаній Європі?

Але, треба зазначити, підгрунтя для подорожчання бурштинового продукту все-таки є. З економічних: на 10 — 15 відсотків нижчий від минулорічного зберемо врожай, і позахмарний злет цін на соняшник, що у собівартості олії становлять до 80 процентів. Йдемо далі. Світові ціни справді впливають. За кордоном соняшник подорожчав, бо в багатьох країнах порушено баланс використання олії на харчові й технічні цілі. Нині там пріоритет — виробництво біопалива. У світі дедалі більше площ відводиться під технічні культури. Врожай ріпаку, пальмова олія «спалюються» у двигунах внутрішнього згорання. Соняшник в об’єднаній Європі, яка зацікавлена в українській сировині, ще більше подорожчав.

У цьому контексті, стверджують вітчизняні переробники, є сили, які роздмухують продуктові конфлікти, аби самим заробити на цьому. Бо запровадження Україною обмеження експорту олії потягне за собою зупинку багатьох наших заводів та активізує вивезення соняшнику за межі держави.

За словами С. Капшука, тут не обійшлося без трейдерів. Вони мали добрий зиск на ріпаку, цьогорічний урожай якого з України майже весь спрямували за кордон, і сьогодні провокують обмеження експорту олії, намагаючись у такий спосіб заробити ще й на вивезенні соняшнику. «Ні мито, — розмірковує він, — ні запроваджені індикативні ціни на експорт не врятують. Бо ціни світові, особливо на сировину, зросли втричі. За кордоном точаться цілі війни за ці ресурси. Якщо обмежити експорт олії, галузь повернеться до кризи зразка 1998-го, коли, маючи врожай 2,5 мільйона тонн соняшнику, він масово вивозився, заводи працювали два-три місяці на рік, а олію купували у Туреччини за вдвічі більшою ціною. Іноді — навіть неякісну, зі слідами машинних відпрацьованих мастил тощо. А зараз на внутрішньому ринку не знайти жодної пляшки соняшникової олії, завезеної з-за кордону. На прилавках сто відсотків — вітчизняного виробництва. Це підтверджує, що цінова політика несприятлива для імпорту. Олійний ринок стабільний, саморегульований. У галузі працюють 20 тисяч чоловік. Щорічно до бюджету йде 1,5—2 мільярди гривень відрахувань. Якщо хочемо залишити без роботи цих людей... Але я не вірю — уряд завжди був на нашому боці...».