З 1 листопада в Україні запроваджується обов’язкове маркування харчових продуктів з вмістом генно-модифікованих організмів від 0,9 відсотка. Звісно, якщо відповідну постанову не буде скасовано на сьогоднішньому засіданні уряду як таку, що нібито суперечить вимогам Світової організації торгівлі.
— Не треба боятися захищатися від ГМ-організмів, — наголошує з цього приводу Олексій Ситник, член Загальнонаціональної асоціації генетичної безпеки, доцент Національного університету харчових технологій. — Реалізація положень постанови Кабміну, якою запроваджується маркування продукції, що містить генно-модифіковані організми, дасть покупцю можливість вибору. Однак одразу виникає низка проблем. У самому українському законі про контроль за ГМО немає жодного слова про маркування. Це, безумовно, результат того величезного опору, який нормативний документ зустрів з боку лобістів трансгенного хаосу на території України. Є ризик, що в результаті ймовірної неузгодженості з іншими актами законодавства не працюватимуть окремі пункти постанови уряду. Крім того, хвилює розмитість деяких положень запропонованого Кабміном порядку маркування. Нинішня редакція допускає можливість обходити деякі пункти. Це, зокрема, стосується генетично модифікованих мікроорганізмів. Порядок чітко не вказує регулювання маркування, наприклад, кисломолочної продукції з ГММ. Відкривається лазівка для нечистих на руку ділків. Адже ризик генетичного забруднення мікрофлори кишечнику людини вставками, запозиченими від ГММ, цілком реальний, що показали англійські дослідження. Результат — поява в нашому організмі штамів із зовсім новими властивостями. Прогнозувати наслідки вкрай проблематично, адже таких властивостей легко може набути патогенна мікрофлора. З цієї причини варто було б детальніше напрацювати, конкретизувати й уточнити питання, пов’язані з ГММ, чіткіше сформулювати визначення. Але і це аж ніяк не все. Вміст ГММ узагалі не має регулюватися з позиції 0,9 відсотка, оскільки досить одного екземпляра ГМ-бактерії для утворення штаму з відповідними властивостями і погрозою гібридизації з іншими популяціями. Мало того, сам ліміт
«0,9 відсотка» не гарантує безпеки харчової продукції.За всього цього, українські захисники
«наукового прогресу» і своїх комерційних планів узагалі виступили за повне скасування будь-якого маркування ГМО-продуктів. Запровадженням маркування вкрай незадоволені в деяких міністерствах та НДІ, де «об’єктивні» вчені одержують кругленькі суми у вигляді грантів від відомих англійських, американських тощо творців ГМО...Але не варто забувати, що, крім своєї тенденційності, така позиція та її наслідки є прямим порушенням прав споживача, більше того — прав людини відповідно до декларації ЮНЕСКО
«Людський геном і права людини» (1997р.), положень Картахенського протоколу про біобезпеку та Орхуської конвенції.І ще. Тепер дедалі більше лунають вимоги не запроваджувати маркування ГМ-продукції. Нібито це — одна з умов для вступу України у СОТ. Користь для транснаціональних бізнес-акул тут, звичайно, очевидна... Однак європейські країни, будучи членами СОТ, запровадили у себе маркування, і при цьому ніхто не став виключати їх з організації. І це ще не все. Незважаючи на те, що у всіх інших штатах США маркування ГМО-продуктів не передбачено, штат Аляска в рамках регіонального законодавства офіційно запровадив таке маркування, що теж не вплинуло на членство США у СОТ. Отже, на національному рівні цілком можливе ухвалення рішень усупереч окремим пунктам положень СОТ, а також аналогічних рішень на регіональному рівні. Тому, якщо підійти до проблеми грамотно, питання і про членство України в СОТ, і про запровадження маркування ГМ-продукції може бути позитивно врегульовано.
Записала Галина КВІТКА.
