Задумуючи опитування, ми планували поставити два запитання: як вивчали українську мову і як навчали української мови. Бажаючих відповісти на перше запитання знайти було неважко. Натомість викладачі української мови (професори і доценти) розповідати про те, як вони навчали української мови державних діячів, бізнесменів та представників шоу-бізнесу рішуче відмовлялися. При цьому всі зійшлися на думці, що вчити таких учнів украй складно. Вони завжди поспішають, відкладають або «прогулюють» уроки. Бувало, що замість поважного учня за парту сідав один з його помічників, щоб вислухати викладача, все законспектувати і потім доповісти.

Проте знайти вчительку, яка пишається успіхами свого учня, вдалося. Викладачка Києво-Могилянської академії Наталя Георгіївна ТОЦЬКА навчала української мови першого міністра оборони України Костянтина Морозова. Він став першим чиновником такого високого рангу, який усвідомив: службовець, який служить державі, повинен володіти і мовою цієї держави.

— Пам’ятаєте, з чого все почалося?

— Мені зателефонував, здається, Павло Мовчан і сказав, що треба навчити одного депутата української мови. Я не дуже хотіла за це братися. Але запитала: «Кого?» Він відповів: «Костянтина Морозова. Його щойно призначили міністром оборони». Тоді я пригадала, як Морозов виступав на сесіях Верховної Ради, і погодилася, бо зрозуміла, що він справді хоче вивчити українську мову.

— Як проходили заняття?

— Ми навчалися дуже інтенсивно: майже щодня по дві години. Спочатку планувалося, що заняття триватимуть півтора місяці, щоб устигнути до його поїздки в США та Канаду. Потім візит відклали. І це було тільки на користь. Морозов сам визнавав, що якби він поїхав раніше, то зміг би тільки прочитати промову з листа. А так Костянтин Петрович зміг вільно відповідати на запитання, які йому ставили українці діаспори. Вони йшли на ті зустрічі, як на свято — цілими сім’ями, щоб послухати першого міністра оборони України.

— Костянтин Петрович був старанним учнем?

— Так. Я тільки дивувалася, де він бере стільки часу на заняття. Він робив усе, що я йому радила: читав українські газети, літературу. Мало того, виконуючи завдання, записував свої відповіді на диктофон, і ми потім разом аналізували його мову. Я маю підозру, що він це робив уночі, бо справді був дуже зайнятий. Треба сказати, що Морозов родом з Луганщини. До того ж він військовий, і я підозрюю, що за весь час служби в армії йому навряд чи доводилося мати справу з українською мовою. Хоча сам він згадував, що в дитинстві розмовляв українською мовою з мамою. Було приємно допомагати йому повертатися до свого коріння.

— Скільки часу знадобилося Морозову, щоб вивчити українську мову?

— Три місяці. Звичайно, левову частку успіху я відношу на рахунок його наполегливості. Він людина амбітна, в хорошому сенсі цього слова. Костянтин Петрович пообіцяв на Верховній Раді, що вивчить мову, і не міг не дотриматися обіцянки. Ну а я допомогла йому це зробити. І теж дуже горда з цього.