За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у другій половині XX ст. самогубства посіли четверте місце у переліку причин смерті взагалі та перше місце серед смертей внаслідок насильницьких дій. Дані статистики свідчать про постійне зростання рівня самогубств і спроб самогубства в останні десятиріччя в усьому світі та в Україні зокрема. Щорічно понад півмільйона осіб на планеті зводить рахунки з життям, а згідно з прогнозом ВООЗ на 2020 рік, — майже 1 530 000 людей на планеті покінчать із собою та ще в 10—20 разів більше здійснять спроби самогубства.

На сьогодні Україна стійко входить до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності (високий рівень починається з цифри понад 16 самогубств на 100 000 населення). За останніми даними ВООЗ, Україна, на жаль, належить до так званої топ-десятки країн з найвищим рівнем самогубств у світі. Очолюють цей сумний перелік наче не бідна Литва (42 особи на 100 тисяч) та Росія (37,4). Ми дев’яті за показником — 25,8. За нами Японія.

Цей показник підвищився з 19 самогубств на 100 000 населення у 1988 році до 29,2 у 2002-му. Тільки протягом останніх трьох років ця жахлива тенденція незначно зменшилася. Однак за час існування незалежної України внаслідок самогубств загалом загинуло понад 200 тисяч людей, що відповідає приблизно 0,5 % від загальної кількості населення на кінець 2005 року. Тобто позбавила себе життя кількість людей, яку можна порівняти з населенням Чернівців. Щороку за останнє десятиріччя добровільно йдуть із життя понад 10 000 українців. У Чернівецькій області показник менший, як і взагалі на заході держави: за приблизними підрахунками, понад 10 людей на 100 тисяч. Ці сумні цифри свідчать про величезний масштаб проблеми розповсюдженості саморуйнуючої поведінки в Україні. Серед областей, за даними Державного комітету статистики, найвищі показники у Сумській, Чернігівській та Кіровоградській областях (відповідно 37,7, 35,6 та 31,5 самогубства на 100 000 населення). Висновок очевидний — на кількість самогубств впливає соціально-економічна нестабільність. До речі, кількість самогубств серед чоловіків віком від 25 до 59 років у середньому в 5,1 разу вища за кількість добровільних смертей серед жінок.

Отже, найбільш працездатна група населення є найбільш уразливою з погляду проблеми розповсюдження саморуйнуючої поведінки. Співвідношення у Чернівецькій області загалом подібне. Тим більше що зазвичай спроби самогубств серед чоловіків працездатного віку завершуються смертю.

Розподіл рівня самогубств за віковими групами свідчить про те, що саме серед дорослого населення він є дуже високим.

За словами заступника головного лікаря психіатричної лікарні Юрія Азова, до груп ризику належать люди, які мають хронічні форми психічних розладів чи хімічної залежності, хронічні форми захворювань, та особи, котрі вже здійснювали спроби самогубств.

За даними досліджень, проведених в Україні, до окремих професійних та соціальних груп ризику можна віднести військовослужбовців, працівників міліції та, хоч як дивно, лікарів, що пов’язано з характером роботи, синдромом хронічної втоми, соціальною незахищеністю та високим рівнем алкоголізації в цих групах. Достатньо високий рівень ризику серед студентів та учнів коледжів, старших класів. Щоправда, зазвичай таких вдається врятувати.

Щодо способів позбавити себе життя, найпоширенішими є повішання, порізи вен та падіння з висоти. Для жінок характернішим є медикаментозне отруєння. Також дуже поширені отруєння серед підлітків. Протягом останніх п’ятнадцяти років щорічно в Україні гине в середньому 80 дітей молодших від чотирнадцяти років та понад тисячу підлітків.

Як свідчить статистика, самогубства впливають і на економіку. Економічні втрати для суспільства становлять понад 65923287 тис. грн., або 15,5 % від валового внутрішнього продукту. За словами Юрія Азова, у багатьох випадках намір покінчити із життям формується на тлі психологічних проблем, але без істотних психічних розладів, тому тільки їхні наслідки потребують тривалого лікування і викликають виражену непрацездатність. Решта вимагає попереджувальних лікувальних та профілактичних заходів і, зрозуміло, значно менших витрат.

Ще небезпечнішим явищем є виражена тенденція до збільшення суїцидальних спроб (співвідношення яких, за різними джерелами, становить 10—40 на одне самогубство). Однак офіційної звітності щодо цього нема.

Суттєво впливає те, що спеціалізовану суїцидологічну допомогу надають хіба що у найбільших містах України. Психотерапевтична робота на державному рівні, на жаль, не проводиться. В Україні офіційно просто немає такої професії, як суїцидолог. Відсутнє фінансування програм, спрямованих на роботу з особами, які входять до груп ризику.

Як розповів керівник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи Віктор Бачинський, дуже впливають на кількість, частоту та причини самогубств громадсько-державні зміни, що призводить до втрати надії на майбутнє, безробіття, почуття безвиході.

Від початку 2007 року в нашій області позбавили себе життя 67 людей, із них 43 у Чернівцях. За даними ВВІРу, на території Чернівецької області зараз проживає 910 тисяч мешканців, офіційно виїхали за кордон 250 тисяч буковинців, неофіційно — щонайменше 350 тисяч, на цю кількість людей стільки випадків самогубств — дуже значна кількість. Тобто близько 12 людей на 100 тисяч населення.

І хоча щороку реєструють приблизно однакову кількість самогубців, враховуючи, що кількість населення скорочується, насправді людей, які позбавляють себе життя, стає щорік більше.