До старої забудови Чернівців давно і уважно придивляється ЮНЕСКО. Забудовані ще за часів імперії Габсбургів центральні вулиці цього західноукраїнського міста зберегли майже первозданний вигляд, щоправда, багато фасадів потребують реставрації.
Житло у столітніх будинках такої категорії — одне з найдорожчих і найпрестижніших, будівлі досі міцні. Апартаменти (саме такі написи збережені на дверях багатьох квартир) — просторі й мають майже сучасне планування. Єдине, що хочуть змінити господарі та нові власники, — це столярка. Внутрішніх дверей та вікон час не зіпсував, а зовнішні потребують заміни.
Це завжди було гострим питанням на сесіях міськради. Міський голова Микола Федорук продовжує нещадну боротьбу з власниками квартир та офісів, котрі замінюють старовинні вікна на металопластикові. Санкції — аж до перегляду рішень сесій. Проте не завжди це дає результати. Часто, особливо на тихих, нецентральних вулицях, можна бачити будівлю у стилі бароко чи ампір, спотворену білим металопластиком. За словами міського голови, саме доморощені
«архітектори» винні в тому, що ЮНЕСКО досі не визнав Чернівці пам’яткою світового значення. Через це місто втрачає значні преференції та інвестиції, а також можливість залучити справжніх, визнаних у світі реставраторів.Утім, і в Чернівцях знайшлися люди, здатні адаптувати нову столярку до минулих епох.
Микола Гладчук — відомий в області політик та управлінець. Під його керівництвом Новоселицький район став одним із кращих у області. Молодого керівника мешканці району обрали до обласної ради. Там вже депутати обрали його заступником голови. Проте ніщо в Україні не є таким минущим, як місце під сонцем. Після чергових виборів чиновникові довелося розпрощатися з цим кріслом.
Але він не робив із цього трагедії й не тинявся у пошуках роботи високими київськими коридорами. Як сам каже, одразу прийняв рішення піти працювати в народне господарство. Запустив у приміському селі Лужанах покинуте з радянських часів підприємство, де колись виробляли залізобетонні конструкції. Відремонтував цехи і почав робити євровікна та євродвері. Знайшов однодумців, не обійшлося без кредитів та позик, але нині тут працюють сучасні, обладнані новенькими німецькими лініями фірми
«Veіnіg» цехи. Комп’ютери обчислюють не лише розміри, а й вартість столярних виробів. Вікна виготовляють із євробрусу, який на місці проходить технологічну обробку (сушіння та клеєння), тому вони мають високі герметичні якості, звукоізоляцію, завдяки спеціальній технології клеєння витримують будь-яку температуру. Фурнітуру використовують теж німецьку, перевірену на європейському споживачеві, — «Sіgenіja». Фарба «Glasurіt», якою покривають вікна та двері, — теж німецька. Але Микола Гладчук переконаний: без золотих українських рук (а їх близько 200 пар) та молодих творчих голів навряд чи вийшли б на ринок так швидко і вдало.Чернівчани гідно оцінили продукцію фірми
«Міраж», якою керує М. Гладчук. Першими його вікна та двері почали замовляти нові готелі, що відкриваються у кварталах старого міста, офіси та банківські установи. У чергу записуються і приватні особи — не тільки ті, хто прагне поновити «історичну» столярку в своїй оселі, зберігши аромат старовини, а й нові забудовники. Тепер везуть чернівецькі євровікна з маркуванням «Міраж» і в інші області. Зараз виготовляюь партію вікон на київське замовлення та для відомого гірськолижного курорту «Буковель».Легше стало боротися з
«європластиковими нуворишами» і чернівецькій міській владі. Адже є виробник, котрий пропонує продукцію будь-якої форми під будь-який фасад! Тому в міськраді вже не буде скарг на відсутність якісної столярки.За словами директора підприємства
«Міраж» Володимира Палійчука, на виготовлення замовлення середньої якості йде місяць. Майстри здають продукцію під ключ, монтуючи дерев’яні євровікна, двері, підвіконня замовникам. Кольорову гаму та форми кожен може замовити на свій смак під будь-які віконниці. Окрім того, на «Міражі» роблять ще й понад десять видів мольбертів, їх успішно експортують до Франції та Голландії. Це теж підтверджує високий ґатунок та технології підприємства у працелюбному буковинському селі — Лужанах на прикметній Прутській вулиці. А найбільше фірма дорожить оцінкою, що дали їхній продукції австрійські реставратори, які проводили тренінг для наших фахівців на центральних чернівецьких вулицях.Фото автора.
