Незважаючи на те, що Україна цього року відсвяткувала 16-ту річницю своєї незалежності, ще залишаються невирішеними багато проблем, які дісталися нам у спадок від колишнього Радянського Союзу. Зокрема, це стосується і сфери правосуддя — на сьогодні процедура його втілення в життя регламентується морально застарілими нормами, викладеними у Кримінально-процесуальному кодексі, прийнятому майже 50 років тому.

Тож уже давно назріла необхідність у розробленні та прийнятті нового Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, який би відповідав вимогам сьогодення та враховував як перспективні надбання у правових системах зарубіжних демократичних країн, так і той позитив, що напрацьований багаторічною вітчизняною слідчою та судовою практикою.

Ще 15 грудня 2005 року Верховною Радою України ІV скликання прийнято в першому читанні проект Кримінально-процесуального кодексу України, поданий народними депутатами України Мойсиком В. Р., Бандуркою О. М., Кармазіним Ю. А. та іншими.

Без перебільшення можна сказати, що групою з розроблення законопроекту був проведений значний обсяг роботи: щодо визначення нових підходів до здійснення кримінального провадження, більш структурованого підходу до побудови кодексу, підвищення ефективності процесуальних заходів.

Але ці позитивні моменти нівелює спроба фактично підмінити слідчих, які займаються розслідуванням кримінальної справи і є самостійними в прийнятті процесуальних рішень, прокурорами, які здійснюють нагляд за розслідуванням, і фактично прирівняти їх до осіб, які здійснюють дізнання.

Зазначимо, що лише слідчими органів внутрішніх справ (штатна чисельність яких становить 12 тисяч) щороку порушується майже півмільйона кримінальних справ, до кримінальної відповідальності притягується 300 тисяч осіб, до суду направляється близько 200 тисяч справ. До того ж, у зв’язку з передачею підслідності у справах про злочини, пов’язані з посяганням на життя та здоров’я особи (насамперед умисних убивств та зґвалтувань), від слідчих прокуратури до слідчих органів внутрішніх справ передано майже 9 тисяч таких справ про злочини, в яких особу злочинця не встановлено.

За проектом нового КПК слідчий буде вправі лише збирати докази шляхом виконання окремих слідчих дій. Виносити постанову про притягнення особи як обвинуваченого і пред’явити їй обвинувачення слідчий не вправі. Це повинен буде робити прокурор (виконувати функції досудового слідства, чого, до речі, він не вправі робити за Конституцією України). До того ж, ці положення проекту суперечать статті 121 та пункту 9 розділу XV Конституції України. З огляду на це, нові законодавчі акти не можуть наділяти прокуратуру функцією досудового слідства.

Незрозумілим є і те, яким чином справа опинятиметься у прокурора для винесення ним постанови про визнання особи обвинуваченим, складання ним обвинувального висновку, хто вправі вирішувати, що настав час складати таку постанову, що зібрані достатні докази. Тобто вбачається, що слідчий буде нібито помічником прокурора, щоденно йому доповідатиме про виконану роботу, прокурор щоденно оцінюватиме зроблене і прийматиме рішення у справі.

Із запровадженням такого порядку зі слідчого повністю зніматиметься й відповідальність за повноту та об’єктивність слідства, оскільки всі основні рішення у справі прийматиме прокурор.

При цьому авторами такої пропозиції не взято до уваги те, що самостійно прокурори не в змозі будуть виконувати вказаний обсяг роботи. На практиці це призведе до складання слідчими від імені прокурора процесуальних документів, які прокурор лише підписуватиме. Тобто завчасно пропонуються фальсифікації — слідчий замість прокурора порушуватиме справи, виноситиме всі постанови про притягнення осіб як обвинувачених, складатиме обвинувальні висновки, а прокурор, зважаючи на значний обсяг такої роботи, підписуватиме ці постанови або ж задніми числами, або ж не читаючи їх і не вникаючи в суть справи. Щоб цього не допускати, потрібно збільшити штатну чисельність органів прокуратури удвічі-втричі.

Таким чином, пропозиція щодо введення нового порядку в частині позбавлення слідчого права порушувати кримінальні справи, притягувати винних осіб як обвинувачених та приймати у справах кінцеві рішення є неприйнятною.

Сподіваємося, що Верховна Рада України VІ скликання фахово підійде до опрацювання у другому читанні проекту Кримінально-процесуального кодексу та нарешті прийме такий потрібний для держави закон.

Олексій КРЮКОВ, начальник відділу Головного слідчого управління МВС України, майор міліції.