Акції бурхливого протесту громадськості та екологічних організацій прокотилися під цим гаслом Євпаторійським регіоном минулих вихідних. Люди проти запланованого спорудження військового полігону на мисі Тарханкут. Вони продовжили збір підписів під відкритим листом Президенту України, в якому главу держави просять скасувати розпорядження Кабміну про будівництво в унікальному куточку півострова нового ракетного прибережного полігону. Нагадаю, що роботи з його облаштування доручено провести Міноборони спільно з Міністерством охорони довкілля. На це уряд планує відвести 480 гектарів узбережжя.

Якщо відбудеться заплановане перенесення ракетного полігону з мису Чауда Керченського півострова (де намічається масштабний видобуток американським інвестором вуглеводнів, оціночні запаси яких становлять 30 млрд. кубометрів газу) на мис Тарханкут Чорноморського району (на землях якого вже видобуває газ компанія «Чорноморнафтогаз»), доведеться назавжди розпрощатися не лише з проектом створення національного парку в цьому чудовому куточку півострова, а й з перспективним розвитком усього західного узбережжя як курортного регіону. Так запевняють екологи. Проти планів Кабміну також одностайно виступили місцеві громади й депутати на позачергових сесіях сільрад. Вони й очолили триденну акцію «Ракетному полігону — ні, національному парку — так!»

Та чи почує голос громадськості Кабмін? Бо, як з’ясувалося під час акцій протесту проти перетворення екологічного щита на військовий, уряд готовий знищити одну з рекреаційних перлин Криму заради видобутку газових родовищ. Бо йдеться про двомільярдні доларові інвестиції та мільярди кубометрів природного газу. Про це заявив голова постійної комісії Верховної Ради автономії Олег Русецький. Він, щоправда, не зміг пояснити, чому полігон збираються перенести з одного газовидобувного регіону півострова в інший, але, за його словами, пропозиція уряду — пробна, щоб вивчити реакцію громадськості на подібний наступ на екологічні оази Криму. Людям же зрозуміло: керівництву держави, що страждає від Чорнобильської катастрофи та інших екологічних лих, потрібно вдумливіше, обережніше і бережливіше ставитися до безцінних рекреаційних перлин, які ще залишилися в Україні. Адже вони належать не тимчасовим урядам, а нашим нащадкам. Вони потрібні для оздоровлення всієї нації.

Фото Тетяни ЖУКОВСЬКОЇ.