Як «Сумитеплоенерго» сумчан нагріває...

Таким розлюченим я побачив кума уперше за тридцять років нашого знайомства. Завжди врівноважений і стриманий, колишній майор-авіатор аж червоними плямами пішов від люті:

— Моя б воля — всіх до одного сумських комунальників порвав би власними зубами! І почав би з тепловиків! З початку року гарячу воду по чайній ложці відпускають: то в них депресія, то в них компресія. А гроші з людей деруть, як вовки шкуру з безсловесних овець.

Під словами розлюченого кума — порвати комунальників — сьогодні готові підписатися щонайменше 90 відсотків мешканців сумських «висоток» (від п’ятого поверху і вище), чиї квартири обладнані лічильниками води.

...За відсутності в помешканні приладів обліку води, донедавна я не надто переймався її витратами: все одно добовий ліміт на одного члена сім’ї, витрачаєш чи ні, становить 300 літрів. Якщо «гарячий» кран плювався холодною водою — сточував її, інколи сотнями літрів. Тим самим допомагав солідно заощаджувати сімейний бюджет сусідам, які заздалегідь обзавелися лічильниками води. Деякі з них нерідко самі зверталися по «допомогу». Сам не знаю, яке на мене зійшло затемнення, коли за їхнім прикладом й собі вирішив долучитися до цивілізації.

Відтоді не знаю, як вирватися з «цивілізованих» обіймів «Сумитеплоенерго» (дочірнього підрозділу відомої на всю країну фірми «ТехНова»). За гарячу воду відтоді плачу з розрахунку майже 7,7 гривні за кубометр. Досвід «співдружності» з тепловиками і їхніми партнерами давно закарбувався на моїй шкурі...

Свисти не свисти, проси не проси...

Цивілізованим європейцем, який може прийняти душ, коли заманеться, після встановлення приладів обліку відчував себе з півмісяця. Не більше. А потім немов клята відьма поробила: день гаряча вода є, три — немає. І я засів за телефон. Щоразу дзвонив на три аварійні диспетчерські служби: жеківську, міську і тепловиків. Через тиждень останні впізнавали голос власкора «ГУ», і за годину—дві гаряча вода вже лилася з крана. День—два — не більше. А потім телефонна епопея повторювалася. І так майже три місяці.

Одного разу, щоб поставити мене на місце, тепловики прислали делегацію у складі майстра та обхідника теплових пунктів нашого мікрорайону. Резюме: відсутня циркуляція... з вини жеку. Але за дві години після візиту «делегатів» гаряча вода з’явилася, немов за помахом чарівної палички. «Секрет» антициркуляції відкрив мені один слюсар-сантехнік, який донедавна працював у «Сумахтеплоенерго»: щоб запобігти зношуванню обладнання, тамтешні обхідники постійно «забувають» умикати підкачувальні насоси на теплопунктах, які подають гарячу воду на верхні поверхи висоток. Загнані тепловиками у глухий кут, споживачі змушені постійно сточувати з квартирних кранів холодну воду десятками, а то й сотнями літрів. А лічильники крутяться... Таким чином надавач послуг «Сумитеплоенерго» за просто так щомісяця обкрадає сумчан на сотні тисяч гривень. «Це правда, — підтвердив слова сантехніка один із диспетчерів аварійної служби «Сумтеплоенерго». — Насоси на більшості теплових пунктів уже давно на ладан дихають, тож чимало обхідників умикають їх лише вряди-годи. Так їм спокійніше. Ну, а люди продовжують сточувати воду собі на збиток і обривати телефони аварійних диспетчерських служб. Ви б написали про це неподобство — може, після цього наші хазяї перестануть дурити городян і наведуть лад у своєму господарстві».

Про нестихаючу битву з надавачами теплої води мені розповідали керівники ТОВ «Зарічник», ТОВ «Техкомсервіс» та інших сумських житлово-експлуатаційних контор. І всі нарікали, що м’ячі влітають тільки в їхні ворота, оскільки управи на суміжників не знайдеш. Адже грошей, навіть за наявності «Акта претензій», тепловики споживачам не повертають.

Мій терпець урвався наприкінці вересня, коли (щоб зафіксувати «добросусідські» стосунки з тепловиками) упродовж одного дня тричі сточував холодну воду — загалом близько 500 літрів — однак до гарячої так і не дістався. Тож беру ноги в руки і йду в організацію, чий обов’язок — цілодобово захищати права споживачів: в управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міськради на чолі з Володимиром Кулішенком. Та не встиг навіть рота розкрити, як керівний пан «вистрілив» мені в обличчя:

«Я вам не диспетчер!»

А після цього перервав нараду й хутко зник у кабінеті заступника з одним зі своїх «ділових» партнерів.

Агресивна відповідь «захисника» сумчан мене не здивувала. Мешканці Сум уже давно характеризують Кулішенка як «ні Богові свічка, ні чортові шпичка». І заслужено. З «ударною трудовою вахтою» та «чеснотами» пана Володимира і його підлеглих, які гуртом розтягли комунальне господарство обласного центру по власних хатах, «Голос України» ознайомив своїх читачів у публікації «Ноїв ковчег» по-сумськи» 23 листопада минулого року. Однак з комунальників — як з гуски вода. До самого вересня цього року, «завдяки титанічним зусиллям» комунальної служби, Суми нагадували справжнісіньку клоаку з розбитими дорогами і тротуарами. Ситуація дещо поліпшилася лише після того, як по столу грюкнув кулаком голова Сумської облдержадміністрації Павло Качур. Принаймні, так здалося. Добра половина майданчиків для сміття, як і раніше, захаращена будівельними відходами, поламаними меблями, старим ганчір’ям та іншим хатнім непотребом, а підвали десятків багатоповерхівок і досі «плавають» у воді та нечистотах. А «недиспетчер» Кулішенко робить вигляд, що утримувати трьохсоттисячне місто в чистоті та порядку й вирішувати проблеми городян повинні марсіани...

Халявники й далі стрижуть купони

Зрозумівши, що начальнику житлового управління нужди і проблеми мешканців міста з гарячим водопостачанням до лампочки, самостійно рушаю до вершителів долі сумчан — у ВАТ «Сумитеплоенерго».

Генеральний директор товариства Сергій Кравченко, як завжди, у від’їзді. Дякувати Богові, хоч його заступник Надія Покутня на місці. Вислухавши мою розповідь про дискомфорт тисяч мешканців мікрорайону через постійні перебої з гарячою водою, за яку «Сумитеплоенерго» з людей три шкури лупить, начальниця, знову ж таки, намагається перекласти вину на жеківців: мовляв, комунальники забули відкрити засувки у будинкових підвалах. Коли ж процитував співрозмовниці розповідь диспетчера, їй на мить недобре стало. І лише після цього досягаємо компромісу: «Сумитеплоенерго» спільно з жеком створює комісію, яка має з’ясувати причини відсутності гарячої води як у нашій 144-квартирній, так і в інших висотках, «приписаних» до 25-го теплопункту.

Як і припускала диспетчер, у теплопункті поламався підкачувальний насос. Коли? А дідько його відає. Полагодили за півдня. Тож із 24 вересня вся округа знову долучилася до цивілізації. Та чи надовго? Тому більшість сусідів (кум, до речі, це вже зробив) хоче викинути прилади обліку води. Адже гроші за тримісячні водні, а точніше — безводні, митарства повертати ніхто не збирається. І гроші чималі, якщо взяти до уваги, що в Сумах півтори сотні дев’яти-чотирнадцятиповерхівок і втричі більше п’ятиповерхівок. А, як відомо, на дурничку і хрін солодкий...

Редакції «Голосу України» хочеться якнайшвидше дізнатися, якої думки про «новаторсько-халявний» підхід керівників ВАТ «Сумитеплоенерго» до гарячого водопостачання працівники Сумської міської прокуратури. Може, хоч їм під силу буде розрубати цей гордіїв вузол...

Суми.