Дійні дерева

Незвичайні дерева можна зустріти в центральноамериканських лісах. Є екземпляри, що цілком можуть замінити... корову, а є такі, що не тільки «доїти» — навіть підійти до них небезпечно. Утім, про все по черзі. Росте в Коста-Риці «коров’яче дерево». Якщо в його корі зробити надрізи навскіс, то потече сік, що ні кольором, ні смаком від коров’ячого молока не відрізняється і навіть слугує замінником молочних продуктів. Досвідчені «доярі» одержують до півлітра в день з кожного стовбура. Місцеві жителі охоче культивують деревних «корів». А от, скажімо, у сусідніх країнах є породи дерев, від яких варто триматися подалі. Наприклад, «динамітне дерево». Його дозрілі плоди розміром з великий гарбуз вибухають, розкидаючи на всі боки гострі зазубрені уламки. Інша річ у нас — простенько і без надмірностей: горіх, калина, горобина, яблуні, груші...

 Прозорий чай

Про те, що Індія дає третину світового виробництва чаю, можна прочитати в будь-якому довіднику. А от про те, що більша частина цієї третини проходить через багатоповерховий будинок у центрі Калькутти, знає не всякий його поціновувач. Тут проводять чайні аукціони. Але купити чай, не оцінивши його достоїнств, неможливо, тому дегустують напій теж тут. Тисячі оптових партій проходять щороку через Калькутту, але ж чай чаю ворожнеча. Тому тітестери (так називають дегустаторів чаю) розробили складну систему оцінок. Ось чай розлито по чашках — один грам заварки на 50 міліграмів окропу, — постояв шість (ні більше, ні менше) хвилин, дегустатори обговорили колір, і, нарешті, — перший ковток... «Так... — лунає голос, — чай прозорий, міцний, густий...» «А цей — мутний, рідкий...» Є навіть така оцінка — «скриневий» (це коли відчувається дерев’яний присмак від скрині-коробки, в якій зберігали зразок). Найгірший чай — «сирний» (мало того, що в коробці зберігався, ще й деревина неякісна).

Посередники чаклунів

Маленькі глиняні «домни» для виплавки металу ще існують у віддалених районах багатьох країн світу. І в Камеруні теж. Наприклад, у народності матакамів, що живе в горах Мандара. Звичайно, ніж і леміш можна купити. Але краще зробити самому. Зрозуміло, не просто в примітивному горні-«домні» виплавити добрий метал. Але можна постаратися. Наприклад, вимовити відповідне закляття. Закропити горн кров’ю жертовної курки (тут і досі вважають ковалів посередниками між простими смертними і могутніми підкорювачами вогню, чи то пак чаклунами). А якщо на печі немає магічних знаків — це і зовсім не піч: гарний метал з неї не вийде, усі знають. Тому будівлю горна завжди завершували нанесенням малюнка. А далі починалася майстерність.

Коло пошани

У рибалок-спортсменів, що збираються на змагання до мексиканського міста Гуаймаса, є приказка: «Піймати легко — вивезти важко». Ще б пак, адже вони вудять не яких-небудь лящів або карасів, а змагаються у лові найближчих родичів меч-риби — вітрильників. Довжина цих риб буває більше трьох метрів, а вага досягає ста кілограмів. От і спробуй помірятися силою з такою рибиною, якщо за правилами змагань спортсмен не має права вдаватися до сторонньої допомоги. Зате, коли пощастить, вдалий рибалка обов’язково зробить коло пошани центральними вулицями портового міста.