Добре мати таких друзів!

Якось у редакції нашого тижневика ми пили чай з відомим українським кінодраматургом Євгеном Онопрієнком і говорили про цензуру, ідеологічне пригнічення у тоталітарному суспільстві, минулому і сьогоденні українського кіно, гарні та погані сценарії... «А знаєте, як їх приймали у нас у радянські часи?» —раптом запитав метр, і по його очах, що блиснули, ми зрозуміли: зараз почуємо ще одну кіноісторію.

Євген Федорович відставив убік чарочку з чаєм і почав свою розповідь:

— Отож, методика була такою. Спершу автор подає заявку. Студія (худрада, головний редактор, директор) її затверджує, авторові виплачують аванс, і він пише сценарій. Потім студія його приймає, після чого сценарій направляється в Держкіно. Там його знову розглядають, і тільки потім — до Москви. За нею — останнє слово...

Хоча, заради об’єктивності, треба сказати, що Україна й сама мала право запускати у виробництво фільми. Проте чиновники перестраховувалися, намагаючись догодити союзному керівництву. Юридично справа мала такий вигляд: факт прийняття студією сценарію за договором означав, що авторові повинні відразу видати гонорар. Але, прийнявши сценарій, студія ніколи його не оплачувала, не одержавши позитивного рішення Москви. Правда, заграючи з впливовою Спілкою письменників, директор студії так званим письменницьким генералам виплачував гонорари відразу (а сценарій могли потім і зовсім списати в макулатуру).

І от черговий ставленик ЦК компартії — в кріслі директора. Запрошує друга: «Пиши заявку». «Так я ж не вмію», — відповідає той. «Не біда, візьми ось ці подивися», — заспокоює директор. Приятель списує і зразки, і сюжет. Директор, дочекавшись слушної нагоди, коли найпринциповіші редактори пішли у відпустку, швидко оформляє прийнняття сценарію студією. Приятель — відразу в касу за гонораром. А потім цей нікчемний сценарій летить у кошик. (Справа в тім, що в кошторисі сценарних витрат закладені були і гроші на оплату невдалих робіт — діло творче, і невдачі не виключені). Хоч як би там було, а 6 тисяч карбованців (колишня ціна сценарію) вже отримані і поділені. І ніяка перевірка не присікається!

Врешті директор студії, що розвалив її, розікрав, повинен бути звільнений. Принципові люди склали товстий том (з 700 сторінок!) переліку порушень, за кожне з яких передбачена серйозна відповідальність. Зрештою порушення розглядаються в нашому ЦК. Доповідає чиновник — друг директора. Тут уже нікуди не дінешся від фактів — сотні сторінок компромату навіч. І друг підбиває підсумок: «Висновок такий, — каже він. — Відділ вважає за можливе залишити директора на посаді, тому що всі порушення він через недосвідченість вчинив і тепер їх ніколи не повторить».

Кажуть, сивий, досвідчений Перший лише покрутив головою, засміявся і сказав лише: «Добре мати таких друзів». Словом, директора залишили «керувати» далі. І от з одного боку — все це, а з другого, усупереч усьому, — було кіно. І кіно світового класу! Тепер таких директорів немає, немає тепер і кіно, — невесело підсумував співрозмовник. — Хіба що кінобайки залишилися...

В. Н.

Чи задоволені ви собою?

Від самооцінки людини багато в чому залежить усе її життя. За статистикою, люди, які високо цінують свої достоїнства, набагато швидше підіймаються кар’єрними сходами, знаходять красивих вірних дружин, а друзі легко дають їм у борг. Людина, що незадоволена собою (неважливо — зовнішністю чи розумом), часто потрапляє у залежність від інших людей. Вона ніколи не насмілиться зробити рішучий крок, навіть якщо знає, що цей крок може привести її до щастя. Якщо ви хочете знати, наскільки ваше щастя залежить від вас самих, дайте відповіді на запитання цього тесту.

1. Чи хотли б ви народитися знову, почати життя з чистого аркуша? (Так — 4, ні — 16 балів).

2. У вас є яке-небудь хобі? (Так — 18, ні — 5 балів).

3. Коли вам щось не вдається, ви можете сказати: «Таке може статися тільки зі мною»? (Так — 6, ні — 12 балів).

4. Чи радієте ви, коли помічаєте, що хтось вам заздрить? (Так — 16, ні — 2 бали).

5. Чи страждає ваше самолюбство від того, що хтось вважає вас несимпатичною, нудною людиною (Так — 3, ні — 12 балів).

6. Чи знаходите ви розраду в тому, що у вашого знайомого відбулися такі неприємності, як у вас? (Так — 18, ні — 5 балів).

7. Чи мучитеся ви, коли бачите, що хтось робить якісь речі краще за вас? (Так — 2, ні — 16 балів).

8. Чи мрієте ви виграти велику суму в лотерею? (Так — 4, ні — 20 балів).

9. Чи пришвидшується ваш пульс, коли ви дізнаєтеся, що знайомі, близькі зробили дорогі покупки? (Так — 1, ні — 12 балів).

10. Чи любите ви один виступати перед численною аудиторією? (Так — 16, ні — 3 бали).

Більш як 120 балів. Ви надзвичайно задоволені собою. Але подумайте: можливо, вам не вистачає критичного, реального погляду на самого себе? Запитайте про це своїх друзів та близьких.

Від 60 до 120 балів. Ви досить задоволені собою, але вас не можна назвати самовпевненим чи самозакоханим.

Менше 60 балів. На жаль, не можна сказати, що ви задоволені собою. Ще раз ґрунтовніше та відвертіше дайте відповіді на питання — може бути, що результат зміниться.