Святкування річниці Української повстанської армії на Турійщині, де у часи Другої світової війни була створена так звана Волинська Січ, уже давно стало традицією для місцевого люду. А цьогоріч тут уперше пройшов зліт ветеранів УПА краю.

У лісовому урочищі «Вовчак», у якому наприкінці 1942 та на початку 1943 років групувалися українські повстанці, а згодом знаходились штаб округу УПА «Турів», напрямку «Північ», старшинська школа та база січі, до 65-річчя Української повстанської армії встановили пам’ятник учасникам визвольних змагань за незалежність України. На триметровій стелі з суцільного дуба, увінчаній хрестом і написом «Слава Україні» — чоловіча та жіноча долоні — так автор пам’ятника, волинський скульптор Дубенчук, потрактував духовне кредо оборонців краю: «Захисти і пригорни».

Лише три десятки ветеранів з усієї області змогли приїхати в урочище віддати шану своїм побратимам, поклисти квіти до пам’ятника та могил і помолитися під час панахиди. Про те, що їх, нескорених, але не визнаних і досі на державному рівні оборонців рідної землі, потрібно всіляко підтримуваи і берегти, говорили на урочистому мітингу всі — від школярів до представників влади. Провина перед цими людьми —ось що найбільше відчувалося у натовпі учасників мітингу у «Вовчаку». Та чи відчувають цю провину ті, хто донині стоїть на заваді офіційного підтвердження правди про вояків Української повстанської армії? Тож насамперед до дітей наших і онуків звернені поетичні рядки уродженця сусіднього села Ревушки, а нині жителя Одещини Олексія Луцюка, написані на стенді при в’їзді в урочище «Вовчак»:

«І на щоці сльоза скупа:

Простіть нас, вояки УПА...»

Волинська область.