Пощастило на добрих людей двом малюкам з обласного центру — п’ятирічному Микитці та трирічній Даринці. Вони з мамою мешкають в Індустріальному районі Дніпропетровська. Статки в родині — більш ніж скромні. Батько залишив сім’ю. А мамі — Наталі Буренко, що обіймає посаду касира у кінотеатрі ім. газети «Правда», доводиться працювати, щодня залишаючи малечу саму вдома або беручи дітей із собою на роботу. Старшого, щоправда, нещодавно їй удалося влаштувати в дитсадок. А от молодшій там місця не знайшлося. Зрозуміло, що материнське серце весь час не на місці, попри те, що діти в Наталі — вже досить самостійні й кмітливі як на свій вік.

— От і того дня, — говорить вона, — відчула біду — щось у грудях болісно стиснулося, а за якусь годину зателефонував свекор, повідомивши, що її малюки в реанімації через пожежу.

Напередодні тих страшних подій Микитка захворів, тож у дитсадок не пішов, зостався із сестричкою вдома. Нишпорячи по закутках у пошуках розваг, малі непосиди натрапили на запальничку. Дівчинка з цікавості чиркнула нею, видобувши вогник, затим піднесла його до хусточки. Коли та стала чадно тліти, пустунка зо страху жбурнула її на підлогу — якраз на купу іграшок. Вогонь отримав добру поживу й став розгорятися. Перелякані дітлахи спочатку перейшли на кухню, а коли полум’я в кімнаті стало загрозливо стугоніти, перебралися у ванну кімнату, де й забилися під ванну.

Тоді відлік життя йшов на хвилини... На 01 надійшло тривожне повідомлення про пожежу в квартирі на вул. Батумській. Рятувальникам Дніпропетровської СДПЧ-18 вистачило п’яти хвилин, щоб прибути на місце біди, бо частина розташована практично поруч. Одягнувши протигази, бійці пішли у вогонь та дим. Як водиться, спочатку оглянули кімнати — здається, нікого. Однак сусіди, що купкою зібралися внизу, наполягали на своєму: там — діти! Непритомну малечу виявили у ванній кімнаті, теж повній задушливого чаду, помітивши маленькі ніжки, що їх було ледь видно з-під ванної. Дітей винесли надвір і передали в руки медику Олені Загній. Лікар «швидкої» говорить, що коли вогнеборці винесли ледь живих малюків (де й сили взялися!), кинулася робити дітям штучне дихання, масаж серця, доки не переконалася, що братик і сестричка дихають. Затим постраждалих малюків було доправлено в реанімаційне відділення. Даша пробула там три дні, Микитка — два.

Сьогодні діти почуваються добре, охоче розповідають про свої пустощі з вогнем і, звичайно ж, не розуміють, що були всього за один крок від смерті. А зробити його не дозволили люди з МНС — в. о. начальника СДПЧ-18 Євген Звонарьов, командир відділення тієї само частини Віктор Ісаков та мужня жінка у білому халаті Олена Загній.

Біда не лише вчить, а й застерігає.

Дніпропетровськ.