Йде армія нескорених, ця армія — УПА

У Національному палаці «Україна» відбувся урочистий вечір, присвячений 65-річчю створення Української повстанської армії. Він позначився аншлагом і надзвичайно потужною енергетикою, притаманною початку дев’яностих років — «9 валу» національного піднесення.

На початку вечора присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих від вибуху газу в Дніпропетровську.

Урочистості відкрив Президент Віктор Ющенко. Він привітав ветеранів УПА з ювілеєм найважливішими й давно очікуваними від глави незалежної держави словами: «Я рішуче й однозначно наполягаю на державному визнанні ветеранів українського підпілля і звертаюся до нового парламенту України і майбутнього уряду — ухвалити це рішення». Віктор Андрійович звертався не лише до присутніх у залі, а й до всієї нації, пояснюючи важливість встановлення історичної правди про діяльність війська, «котре стало непереможною, нескореною і однією з найтрагічніших армій ХХ століття».

Воїни УПА стали на боротьбу проти двох головних ворогів — нацизму та комуністичного терору. Вони об’єднали людей різних національностей і різних політичних поглядів. «Цей факт є принципово важливим для розуміння визвольного характеру боротьби повстанців», — наголосив Президент. Держава і суспільство в боргу перед цими людьми, бо «Україна не повинна і не може ділити ні своїх ветеранів, ні їхні долі, ні їхню любов до рідної землі». Віктор Ющенко вірить, що «найвищим торжеством мудрості нашої нації стане спільна і чиста пам’ять про минуле...».

Подаючи приклад такого шанобливого ставлення до пам’яті, Президент присвоїв звання Героя України із врученням ордена Держави головному командиру Української повстанської армії, генерал-хорунжому Роману Шухевичу. Як зазначено в указі, «За видатний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України...(посмертно)». Нагороду одержав син головнокомандувача Юрій Шухевич.

Високими державними відзнаками удостоєно і багатьох, на щастя, живих ветеранів. Деякі з них ледь піднімалися на сцену, і Віктору Андрійовичу доводилося всупереч «протоколу» квапитися їм назустріч і вислуховувати слова подяки тет-а-тет, а не у мікрофон. Це було набагато щиріше, ніж звична казенна церемонія нагородження.

Втім, колишні повстанці у виступах на вечорі дякували не за ордени їхнім побратимам, не за майбутні пільги, а за рішучу позицію Президента й очікувану готовність нової влади «визнати правду, історичну справедливість, а не підступні міфи про неї». Звертаючись до присутніх у залі лідерів політичних сил, голова Всеукраїнського братства ОУН—УПА Михайло Зеленчук сказав: «У криївках не було партій. Ми боролися за Україну». Такої само «унісонної» позиції чекають ветерани і від нинішнього партійного «багатоголосся».

...Вони справді переможці. Бо державний прапор нашої країни має синьо-жовті барви — кольори, що вели їх у бій. Бо наш герб — тризуб, знак їхньої відваги. Бо Україна здобула незалежність, за яку вони боролись і гинули. Бо живий національний дух — найважливіша риса їхньої нескоренності. Тоді чому ми продовжуємо смикати трагічну сторінку — визнавати УПА чи ні? Відповідь уже дала історія. Вони почали в сорокових, ми продовжили в дев’яностих...

Зранку відбувся марш за визнання Української повстанської армії, учасники якого пройшли від пам’ятника Тарасу Шевченку до Софійської площі. І хоч вони ще не знали про присвоєння командиру УПА звання Героя України, проте для них він завжди був справжнім героєм, про що свідчило гасло «Роман Шухевич — герой України». Спочатку планувалося, що марш пройде через Хрещатик, майдан Незалежності та більшість центральних вулиць Києва, проте напередодні Окружний адміністративний суд Києва, розглянувши адміністративний позов Київської міської державної адміністрації до Всеукраїнського об’єднання «Свобода», заборонив проводити його в центрі міста. До слова, рішення про заборону проведення маршу було прийнято одночасно з оприлюдненням на офіційному сайті Президента Указу «Про відзначення 65-ї річниці створення Української повстанської армії», згідно з яким Київській міськдержадміністрації доручалося «розробити за участю громадськості заходи щодо відзначення 14 жовтня 2007 року 65-ї річниці створення УПА». Відтак лідер «Свободи» Олег Тягнибок заявив, що «Київська адміністрація фактично є в змові з так званими лівими силами, оскільки щойно ми подаємо заявку на якийсь маршрут, відразу ліві подають заявку на акції в той самий час, у тому самому місці». А це означає, що 7 листопада вже праві сили можуть подати свої заявки на проведення акцій біля пам’ятника Леніну.

Незважаючи на це, ветерани УПА, які зібралися на Софійському майдані для участі в урочистому вічі, були дуже задоволені тим, що це свято нарешті відзначається на державному рівні. Біля стін Святої Софії відбувся молебень за бійців УПА, котрі загинули за незалежність України, виступили ветерани, представники влади, діячі культури і мистецтв.

Всіляко протидіяти проведенню маршу УПА обіцяли прогресивні соціалісти та комуністи. Компартія, зокрема, заявила, що вважає підписання Президентом указу про святкування 65-ї річниці створення УПА «реабілітацією пронацистських формувань, які в роки Другої світової війни присягнули на вірність гітлерівській Німеччині, вели збройну боротьбу проти власного народу» та що це «пряме порушення Ющенком Конституції України в частині пропаганди та підтримки на державному рівні ідеології, яка засуджена світовим товариством і Нюрнберзьким трибуналом».

Утім, документи свідчать, що насправді пакт Ріббентропа-Молотова, котрим було розв’язано Другу світову війну, підписував не Бандера і не Шухевич та що створена у 1942 році УПА не тільки не присягала на вірність гітлерівській Німеччині, а навпаки — закликала до боротьби «за повне звільнення українського народу від більшовицького і німецького іга, за побудову Української Самостійної Держави».

Так само відомо, що в документах Нюрнберзького трибуналу ніде й ніколи не згадувалася УПА, як злочинна організація, але цей міф у проміжках між скандуванням гасла «Сталін, Берія, ГУЛАГ» продовжували повторювати представники лівих сил, які зібралися 14 жовтня біля пам’ятника Леніну. Стосовно ж заяв про «війну УПА з власним народом», то, дякувати Богу, сьогодні розсекречено чимало документів з архівів самого НКВД-НКГБ, які чітко свідчать, що саме радянські спецслужби, прагнучи скомпрометувати УПА, створювали спецгрупи, котрі діяли під виглядом боївок УПА. Наприклад, у «цілком таємній» доповідній записці наркома внутрішніх справ УРСР В. Рясного наркому внутрішніх справ Л. Берії про діяльність спецгруп під виглядом УПА від 26 липня 1945 року зазначається, що «станом на 20 червня 1945 року всього в західних областях України діє 156 спецгруп із загальною кількістю учасників у них 1783 особи». Згодом кількість таких провокативних спецгруп зросла до 346. А про методи «роботи» спецгруп МГБ, що маскувалися під відділи УПА, свідчить також «цілком таємна» доповідна військового прокурора військ МВС українського округу полковника Г. Кошарського секретареві ЦК КП(б) У М. Хрущову від 15 лютого 1949 року, в якій прокурор робив висновок, що «дії спецгруп МГБ мають яскраво виражений бандитський характер», а їх жертвами «часто є особи, не причетні до українсько-бандитського націоналістичного підпілля». Оце і є відповіддю на звинувачення, що УПА «вела боротьбу проти власного народу».