Пам’ятник Великому Кобзареві відкривали днями у Княжичах на Київщині. Подію приурочили до Дня села. Мідний Шевченко на п’ятиметровому кам’яному постаменті, зроблений руками місцевого ентузіаста — скульптора й художника Володимира Пшеничного, ззовні дуже нагадує свого майстра (на знімку). У селі вже жартують: «Мабуть, робив зі своєї фотографії»

Перерізати червону стрічку на новоспеченій пам’ятці довірили народному депутату бютівцю Олегу Ляшку, який на такій події не вперше. — Коли у кожному селі стоятиме погруддя чи постамент нашому національному генію, тоді люди матимуть віру у завтрашній день, а політичні сили допоможуть реалізувати мрії громадян, — зазначив він. А також з усмішкою додав: «Це далеко не рядова подія, пам’ятники Шевченку відкривають у Сполучених Штатах, Канаді, Австралії, можливо, тільки у Гренландії їх немає, але ми і туди дійдемо, росіяни прапори там встановлюють, а ми — пам’ятник Шевченку».

— Сьогодні сільська рада виконує заповіт наших ветеранів, які не раз підходили до мене з проханням встановити пам’ятник Кобзареві, адже до війни у Княжичах вже стояв дерев’яний монумент поету, — розповіла «Голосу України» про відтворення пам’ятки сільський голова Ольга Касьян. — Звичайно, він потребує вдосконалення, ще не всі надписи є, утім, ми перше село в районі, яке увічнило пам’ять Тараса Григоровича.

За словами художника Володимира Пшеничного, ідея створення пам’ятника виношувалася цілих десять років. І врешті-решт, за власні кошти скульптора(!), вона стала реальністю. А от про дерев’яного попередника нинішнього мідного поета у селі згадують лише старожили: «Він стояв навпроти церкви, погруддя було з дуба, а ще тумба з надписом: «Як умру, то поховайте мене на могилі...». Окупанти його не чіпали, а підірвали, коли німці вже відступали. Мені тоді вісімнадцять років було, — розповів учасник бойових дій Микола Йосипович Петренко.

Залишається сподіватися, що цього разу Шевченко затримається у селі на довше і незабаром побачить сквер, який пообіцяло облаштувати неподалік місцеве керівництво.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.