— Коли я почула: «Зривай стоп-кран і висаджуй її», — все тіло заніміло, і я раптом почала голосити, як на цвинтарі. Благала, вмовляла не робити цього, бо в мене квиток, там діти чекають... Не допомогло.

За 45 діб вінничанка Ніна Миколаївна Побережняк придбала квиток до Калінінграда. Його продали на причіпний вагон у поїзді № 124 Одеса—Київ на 8 жовтня ц. р. «Я майже рік готувалася до цієї поїздки, — каже жінка, — там живе донька з сім’єю, давно їх не бачила. Відкладала потроху грошей на дорогу. Зарплата у мене невелика. Ще треба було відкрити візу. Тричі їздила до Києва. Теж утратилася...»

7 жовтня, напередодні поїздки, жінка прибула на вокзал, щоб взяти проїзний документ на багаж. «Мені сказали, що це можна зробити безпосередньо перед від’їздом, — продовжує співрозмовниця. — Так я і вчинила. Приїхала на вокзал за годину до відправлення поїзда, заплатила 39 гривень за багаж і почала чекати поїзда, який рушає з Вінниці о 3 год. 12 хв.»

Ніну Миколаївну проводжали брат і син з невісткою. Часу у них було достатньо. Так сталося, що кожен по черзі підходив до довідкового бюро, щоб з’ясувати нумерацію вагонів. «На посадку відведено лише дві хвилини, — пояснює пані Ніна, — а в нас багато речей, з ними не побіжиш по перону, тому хотілося все з’ясувати до дрібниць. Та й хвилювалася трохи».

Щоразу працівниця довідкового відповідала їм одне й те саме: «Вагон № 23 буде у кінці поїзда». Яким же було здивування пані Ніни та її провожатих, коли вони не знайшли свого вагона. «Значить, він у голові», — сказала провідниця. Але добігти вони встигли лише до половини состава. Поїзд уже мав рушати. Пред’явивши квиток, Ніна Миколаївна сіла не у свій вагон. «Тим часом провідниця, яка змилувалася наді мною, уважно оглянула квиток, — каже Ніна Миколаївна, — а тоді покликала свою колегу із сусіднього вагона, далі зв’язалася по телефону з начальником поїзда. Після чого до мене долетіла фраза: «Зривай стоп-кран і висаджуй її!»

— У нас такого вагона нема, — пояснила мені провідниця і зірвала стоп-кран. А в мене раптом все тіло заніміло, відчуваю, ноги стають ватяні, кров вдарила в голову, бо я вже не молода жінка, скоро на пенсію. Вони знімають мої клунки, а я ридаю, як на цвинтарі. Кажу, у мене ж квиток на ваш поїзд, мене там діти чекають... Не допомогло.

124-й попрямував далі, а пасажирка ніяк не могла зрозуміти, що відбувається. Добре, що хоч від вокзалу від’їхали недалеко. На щастя, її провожаті також не встигли далеко відійти.

— А я не знаю, чому ви не поїхали, ваш поїзд щойно відправився — такими словами зустрів нас черговий по вокзалу, — продовжує Ніна Миколаївна. — Я кажу: ви що, хочете нас тут до кінця добити?

Півтори години, за словами потерпілої, працівникам Вінницької залізничної станції треба було на те, щоб з’ясувати, що вини пасажирки нема. Бо ще 5 жовтня, пояснили їй, у Вінницю надійшла телеграма про те, що у день її поїздки причіпного вагона до Калінінграда не буде.

Пасажирці повернули 318 гривень, саме стільки коштував квиток. Новий квиток видали тільки на 12 жовтня до Києва, де треба буде пересідати на інший поїзд до Калінінграда.

Начальник Вінницького залізничного вокзалу Григорій Москальчук пояснив, що інцидент є технічною помилкою. Пасажирка брала квиток ще до відміни причіпного вагона. За його словами, перед пасажиркою він вибачився особисто. На час до наступної поїздки взяли на безоплатне зберігання її речі. За словами начальника вокзалу, це перший такий випадок за весь час його роботи на посаді керівника вокзалу.

Віктор СКРИПНИК.

Вінниця.

КОМЕНТАР ЮРИСТА

Відповідно до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України пасажир має право на безпечне і своєчасне перевезення до місця призначення, вказаного в проїзному документі, та належне обслуговування під час перевезення.

Квиток посвідчує право пасажира на проїзд залізничним транспортом, а його придбання означає укладання договору на перевезення. Відповідно до ст. 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується перевезти пасажира до пункту призначення, а пасажир має право на одержання місця у транспортному засобі згідно з придбаним квитком та отримання повної і своєчасної інформації про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у квитку маршрутом.

За порушення зобов’язань Цивільний кодекс передбачає відповідальність, а саме — відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім цього, Правилами, зокрема, передбачається обов’язок начальника вокзалу станції відправлення поїзда та адміністрації пункту продажу проїзних документів завчасно, але не пізніше моменту оформлення проїзду, забезпечити інформацію про зміни в розкладі руху пасажирських поїздів. У разі, якщо ці зміни оголошені після придбання пасажирами проїзних документів, начальник вокзалу станції відправлення поїзда та начальники проміжних станцій зобов’язані поінформувати пасажирів про зміни в розкладі руху перед посадкою пасажирів у вагон.

Гадаємо, Ніні Побережняк цілком доцільно звернутися до суду за компенсацією пережитих хвилювань та зірваної поїздки у результаті простої «технічної помилки».

Наталя ГЕЛЕТКО.