«З’їдені»

Із досьє «Голосу України»

Олена Вікторівна Падалко прийшла в Новоолександрівську ЗОШ випускницею педвузу в 1985-му. До 2004-го працювала вчителем біології та хімії. Основна риса — пошук ефективних форм і методів навчання. За натурою —добра, ініціативна. Вчитель вищої категорії. Переможець двох турів Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2004». У родині — чотири педагоги. З 1.09.04 її призначено на посаду заступника директора.

Так у народі кажуть про жертви інтриг, наклепів, заздрощів, ненависті... «З’їсти» здатні начальники, сусіди, колеги, рідні та близькі. Процес цей може тривати роками, а може закінчитися в лічені дні. Так сталося, приміром, у Новоолександрівській одинадцятирічці, що на Херсонщині, де колектив під чуйним керівництвом перших осіб школи і райвідділу освіти ситно прибрав («проковтнув») завуча.

Цей матеріал про «з’їдених» учителів — перший у серії журналістських розслідувань про невгамовних і небажаних борців за справедливість...

I. З місця — в кар’єру

Два роки тому, 15 вересня, учні Новоолександрівської ЗОШ на перервах мало не пищали від радості. А в райцентрі Нижні Сірогози й у Херсоні в цей час готувалися до розбору польотів, зберігаючи на чиновницькому обличчі спокій. Для радості учнів і розгубленості начальства був один привід: 20 із 24 вчителів сільської школи написали заяви про звільнення.

Аморально звільняти під тиском

Причина колективної відставки виявилася на подив одностайною: диктаторські методи керівництва заступника директора з навчально-виховної роботи. Немов під диктовку відмінники освіти, педагоги вищої кваліфікації і початківці на весь регіон прокричали, що Олена Падалко — негуманна, надмірно сувора і вимоглива, примушувала виконувати вказівки без врахування віку ментора, чим принижувала честь і гідність. Усі ці сатрапівські замашки 44-річної замдиректорки, як зазначила начальник відділу освіти Ольга С’єдіна, проявилися з 1 по 16 вересня 2005-го.

Як зізналася Олена Видра, котра обійняла посаду Падалко після її вигнання з «раю», «прихильниця» авторитарного стилю керівництва дозволяла собі й панські замашки. Вона її протягом навчального року «систематично викликала до свого кабінету і змушувала робити манікюр».

Ну, а якщо серйозно, вчителі, з якими довелося спілкуватися тет-а-тет, більше розповідали мені про своє наболіле, ніж про Падалко. Комусь уроків недодали, у того зарплата низька, іншу незаконно звільняли і повертали. Але фактично всі підтвердили, що в «диктаторство» завуч вдалася ... на канікулах. До цього навіть зауважень не мала. Її стиль роботи, поведінку ніхто ніде не обговорював. Улітку, виходить, спливло те, чого не було?

...Згадаємо: 2005-й — рік повальної ейфорії. На посади призначаються «любі друзі», які виявили себе не так професіоналами, як активними учасниками «помаранчевої революції». Олена Падалко серед таких не значилася.

— Я була у відпустці, коли мене викликав директор школи, — згадує завуч нон грата. — Сергій Болсун раптом заговорив зі мною на підвищених тонах, сказав, що я його підсиджую, вимагав написати заяву про звільнення.

Сам Болсун це заперечує. Але подальші події свідчать не на його користь.

Після «душевної» розмови з Болсуном завуч поїхала до Ольги С’єдіної, котру в травні 2005 року призначили начальником райвідділу освіти. Сподівалася знайти розуміння і підтримку — в крісло першого педагога району С’єдіна пересіла з учительського стільця. Як кажуть, з місця — в кар’єру. Кому, як не їй, краще зрозуміти колегу?!

Начальник пообіцяла розібратися... Тим часом директор «дожимав» заступницю настійними вимогами піти за доброю волею. 29 серпня Падалко потрапляє під подвійний пресинг: «умовляють» її директор і ... С’єдіна. Мовляв, Болсун працювати не може з нею, але начальство він улаштовує. Одне слово, пишіть заяву, інакше ми знайдемо привід...

Завтра — 1 вересня, а Болсун забирає у завуча ключі від кабінетів, вхідних дверей, документацію, яку одразу передав Олені Видрі. Тиждень Падалко ходить до школи як учитель. Затим її звинувачують у прогулі, виносять догану. Директор клопоче про звільнення завуча. С’єдіна квапиться і видає незаконний наказ, скасований нею ж, а 16.09.07, під тиском 20 заяв, тобто колективу, як стверджує начальник, підписує новий.

Отже, завуча звільнено «за аморальний вчинок, не сумісний із продовженням цієї роботи».

У чому аморальність педагога, чиї професійні й ділові якості високо оцінені зборами вчителів у травні 2005-го? Тоді колеги одностайно схвалили характеристику Олени Вікторівни, яка представлялась на нагородження знаком «Відмінник освіти України». У довідці-поданні, зокрема, читаю: «Олена Вікторівна вирізняється високою культурою, моральними якостями, що є прикладом для наслідування». Отже, Падалко у вересні аморально поводилася з тими, хто так захоплено голосував за неї в травні?

...Завуч Падалко не без допомоги «Голосу України» відстояла свої права в суді. Її поновлено на посаді, вона викладає улюблені предмети. Райвідділ освіти, щоправда, довго не визнавав вердикту суду, доки Херсонський апеляційний не поставив справедливу крапку в спорі.

Програвати завжди неприємно. І цих програшів у вчительки С’єдіної, яка високо злетіла, могло бути значно більше, якби подали позови до суду звільнені директори, завуч і вчителі району в ейфоричні роки. Мені розповідали, що один з директорів ЗОШ, котрий дізнався про своє звільнення 31 серпня по телефону, незабаром помер. Інші «з’їдені» донині не можуть отямитися. Про вольове «омолодження» педагогічних кадрів у Нижньосірогозькому районі знали, зокрема, в облуправлінні освіти і науки. І що? Схоже, скромно спостерігали.

Людмила Мосіна, заступник начальника, яка їздила в район з автором, чула запевнення Ольги С’єдіної: тільки-но суд поновить — не буде найменших перешкод і заперечень. А скільки нервів і часу пішло, щоб Олені Вікторівні після судового рішення дали спокій, знають вона і начальник райвідділу.

А ще директор Сергій Болсун, точніше, екс-директор. З лютого нинішнього року його змінила на посаді... хто ви думаєте? Олена Видра. Як розповідає Олена Вікторівна, Сергій Олександрович визнав Падалко бійцем, але сам не став вплутуватися в бійку, пішов на посаду вчителя. Чи вважати його «з’їденим»?

Не встигла педагог з 20-річним стажем зойкнути від подиву і обурення, як їй в обличчя тикнули папір: «Дихніть!» Потім заглянули в очі, прислухалися до дихання, попросили простягнути вперед руки, дістати пальцем кінчик носа... Господарка кабінету відмовилася виконувати вказівки непрошених гостей, котрі зникли, до слова, так само швидко, як і з’явилися. Проте у протоколі медогляду, проведеного наркологом міськлікарні Світланою Павленко і «понятими» з міськуправління соцзахисту, з’явилися «гідні» вчителя записи: «мова змазана», «роздратована», «зіниці вузькі», «дихання уповільнене», пульс 84 (? — Авт.), «похитування», «тремтіння рук», «промахування»... Одне слово, «маємо факт вживання алкоголю».

З таким «діагнозом» у директорському кріслі важко всидіти. Про що повідомив начальник головного управління освіти і науки ОДА, котрий приїхав з Харкова. Вадим Лунячек з порога засипав підлеглу докорами: табір дотепер не відкрито, догану за бійку дітей у школі маєте, мікроклімат у колективі складний... Пишіть, коротше, заяву добровільно.

Клавдія Павлівна, не відчуваючи провини, одразу так і написала: прошу розглянути питання про моє звільнення за згодою сторін у зв’язку з погрозою Лунячека зняти мене з посади за статтею. Навздогін, заспокоївшись, директор відіслала заяву про відкликання попередньої, але потяг пішов. Федяй, яка керувала специфічним навчальним закладом рівно дев’ять місяців, звільнилася «за згодою сторін». До пенсії залишався рік...

... Пам’ятаю, зателефонував я тоді новому директору: чи може попередниця розраховувати бодай на посаду вчителя? «Вона до мене не зверталася, — відповіла Наталя Пушкар. — Напише заяву — розглянемо».

Утім, чи підмочена вона? Місцеві ескулапи на скарги Федяй відповідали, гадаю, прагнучи зберегти чистоту халата: «Комісією факт вживання алкоголю підтверджено».

Про це, очевидно, не знав пан Лунячек, який більш як через місяць після відповіді Задорожного інформує «Голос України» про перебування Федяй на роботі в нетверезому стані. Воно і зрозуміло: «з’їли» директора, чого вже тепер кулаками махати?!

Що означало для вчорашнього директора звільнення «за згодою сторін»? Не пускати! Жінка кілька разів приходила протягом півроку за зарплатою і відпускними. У тому числі в супроводі міліціонера і журналіста. Колишнього керівника школи, яка віддала їй сім років, усіляко принижували, силоміць, бувало, виганяючи за поріг...

Чому педагоги так вчинили з педагогом? А згадайте Олену Падалко та її принциповість і вимогливість. Федяй почала директорську кар’єру з того самого — наведення порядку. Клавдія Павлівна розповідає:

— Діти в нас складні, їм треба віддавати всю душу. На жаль, ситуація в навчальному закладі останніми роками вкрай загострилася. Після звільнення М. з посади директора в інтернаті почався безлад: деякі педагоги не проводять заняття на належному рівні, поставивши на своїх вихованцях хрест. Більше того, я не раз била на сполох: у школі багато років маніпулювали державними фінансами, які надходили у величезних обсягах. Вважаю, дітей обкрадали в усьому — починаючи від продуктів і закінчуючи коштами на ремонт табору «Прометей», який передали на баланс школи.

Ставши директором, я намагалася припинити неподобство. Це багатьом не сподобалося, і мене почали очорняти навіть вчорашні однодумці. Мабуть, заважала я і місцевій владі, адже писала в усі інстанції про недоробки «ручної» будівельної фірми, яка ремонтувала «Прометей». Доходило до того, що гроші переказували на рахунок фірми, а ремонтували корпуси викладачі та вихованці інтернату!

Останній факт — встановлення в інтернаті міні-котельні. На це виділили майже півмільйона гривень, а я, схоже, заважала їх розкрасти. Тому мене вирішили позбутися. Так у нас у Куп’янську розправляються з небажаними...

...Мені «пощастило» бути на зборах педколективу школи, де обговорювали стиль керівництва згаданої М. У Куп’янськ я тоді приїхав з представником команди Людмили Бєлової. Колективний лист до редакції, підписаний і Клавдією Федяй, став останньою краплею терпіння облуправління освіти і науки. М. незабаром звільнили, а її місце посіла Федяй. Що було далі — ви знаєте.

Силу колективної думки довелося випробувати не лише їй, а й дочці, яка пішла «за згодою сторін» з того самого інтернату.

Мабуть, на колективі «погорів» і Лунячек, звільнений у серпні цього року.

Невже «з’їли» Кука від освіти за його ж методикою?..

Ото вже справді: не копай яму іншому...

Київ — Херсон — Харків — Київ.