9 жовтня окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов звільненого Едуардом Прутніком керівництва «Укртелефільму» до Держкомітету з питань телерадіомовлення. Суд ухвалив скасувати горезвісні накази про реорганізацію студії, очолюваної лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, відомим не лише в Україні режисером Олегом Біймою. Атака на культуру в даному разі захлинулася: суддівська колегія ухвалила: вжити заходів для забезпечення позову».

Нагадаю, на початку лютого цього року голова Держтелерадіо Едуард Прутнік звинуватив генерального директора «Укртелефільму» Олега Бійму в «колосальних зловживаннях» і заявив про звільнення «зловмисника». Після чого прокуратура зацікавилася не масштабами махінацій, а ... партійністю працівників студії. Очевидно, членство в «неправильних» на той час партіях і було речдоком звинувачення. До речі, коли пан Прутнік видавав наказ про звільнення Бійми, Олег лежав на операційному столі. Але хіба така деталь може бентежити «вболівальників» за долю українців?

Суть «великого почину», ініційованого соратником Віктора Януковича, полягала в об’єднанні «Укртелефільму» з конструкторсько-технологічним бюро «Фотон» — виробником освітлювального устаткування. Себто, коли ми читаємо про схрещення коня і тремтливої лані, то можемо це проілюструвати ідеєю Едуарда Прутніка. Хоча, якщо абстрагуватися від делікатних паралелей, насправді все відгонить банальною прозою: студія розташована на мальовничому березі Русанівської протоки, «Фотон» — на проспекті Перемоги. Якщо їх «об’єднаних» винести за межі зони привабливого бізнесу, це ж скільки прибуткових «свічок» можна нагромадити на звільненій території!?

На щастя, поки що не вийшло. Хоча рішення, на думку однодумців Олега Бійми, буде оскаржено, але «воно не матиме перспективи, оскільки вся боротьба тримається на Едуардові Прутніку. Навряд чи після нинішніх виборів він залишатиметься на своїй посаді».

Втім, заступник пана Прутніка Олександр Курдинович переконаний, що ухвала окружного адміністративного суду Києва нічого не означає, бо її розіб’є апеляція. Якщо зважити, що пан заступник уже відзначився у «спростуваннях», можемо сподіватися, що й обіцяна ним «апеляція» не матиме перспективи. На тій підставі, що мистецтво вічне, а чиновницькі перемоги тимчасові.